Глава 40

Маркус був у чудовому настрої. Його справи йшли якнайкраще. Особливо його радувала перемога на особистому фронті та прекрасна ніч кохання, проведена з Адель. Перша підніжка двоюрідному братові була зроблена і тепер, він відчував момент, коли Ерік це виявить.

Він вирішив навідатися до улюбленої тітоньки, і заручиться її підтримкою ще в дуже важливій справі. Маркус знайшов Анжеліку в офісі. Вона сиділа у своєму кабінеті, щось обговорюючи зі своїм підлеглим. Побачивши племінника, Анжеліка кивнула йому на знак вітання, закінчивши розмову відпустила співробітника.

– Маркус, я рада тебе бачити. Куди ти пропав?

Племінник знизав плечима і посміхнувся, сідаючи у вільне крісло, навпроти тітки.

– Скажімо так, я озирнувся навколо, вживаючись в обстановку.

Анжеліка хмикнула.

– Все ясно. Сподіваюся, ніхто не постраждав?

Маркус блиснув сірими очима, але промовчав. Вирішивши змінити тему, він запитав:

– Ніде не видно Еріка. Куди подівся мій братик?

– Він у Нью-Йорку і зайнятий, дуже важливою справою. Якщо все піде за планом, горизонти нашого впливу в бізнесі будуть розширені до небувалих масштабів. І мені буде потрібна твоя допомога.

– Я завжди до твоїх послуг. Ти ж знаєш, я безмежно відданий тобі.

Вона з любов'ю подивилася на племінника.

– Будь у Еріка, хоч трохи твого розсудливості і мені не довелося б діяти в нього за спиною. Але він не розуміє, що іноді просто необхідно приймати «незручні» рішення, діяти «забороненими» засобами, відповідно до мети, заради власного блага і щастя, – майже глузливо сказала вона.

Маркус спокійно слухав тітку. Він знав навіщо, вона все це каже. Анжеліка розпалювала у ньому дух суперництва. У такий спосіб намагалася змусити його, йти за її бажанями. Він вдав, що й цього разу їй вдалося «підчепити його на гачок».

– Не хвилюйся, у тебе є я. Все буде, як ти захочеш.

Він уміло зобразив відданість вірного соратника. Відтепер, така двоособистість буде цілком прийнятною для нього. Анжеліка ще не помітила, що він змінився. Вона сама, навчила його віртуозно змінювати емоції на своєму обличчі, наче хамеліон колір.

«Брехня це ідеальний інструмент для досягнення певних цілей…», – любила повторювати Анжеліка, виховуючи племінника. Тепер вона може пишатися своїм старанним учнем.

– Я бачив нову ювелірну колекцію. Вона дивовижна! – Вимовив він, дивлячись на Анжеліку із захопленням.

– Дякую. За останні роки – це моя найкраща робота, і найдорожча, – вдумливо промовила вона. – Саме тому у мене виникли складнощі із вибором моделі для рекламної компанії. Я шукаю "нову особу" для мого бренду. Щось особливе!

Макрус зі спритністю фокусника витяг з кишені куртки телефон, підвівся зі свого місця і попрямував до Анжеліки.

– Тоді подивися на це обличчя, – він показав фото брюнетки, на шиї якої красувалося найдорожче намисто колекції.

Анжеліка забрала з рук Маркуса телефон, і з цікавістю почала розглядати фотографії моделі. Прекрасні зелені очі в поєднанні з незвичайною красою дівчини, змусили Анжеліку застигнути з відкритим ротом.

– Так, Маркус! Це те що нам потрібно! Дуже гарна дівчина. Запроси її до мене. З ким вона працює?

Вдоволено цмокнувши губами, Маркус розплився в посмішці.

– У тому те й річ, що поки що ні з ким не працювала. Вона не модель!

Анжеліка, з досадою підібгала гарні губи.

– Але під моїм чуйним керівництвом, ця дівчина зробить усе, як годиться.

– Тоді це надто великий ризик. Ми потрапляємо в залежність від людини, абсолютно не готової до такої роботи. – заперечила Анжеліка.

– Я у цьому бачу, тільки плюси! Прив'яжемо її до нас кабальним контрактом, пообіцявши нечуваний гонорар. У результаті все обійдеться значно дешевше, ніж оплачувати послуги розпещених, примхливих моделей.

Анжеліка нерішуче похитала головою.

– Ти ж хочеш, нове обличчя для своєї рекламної компанії? Подивися на цю дівчину! Що ти скажеш, якщо завтра, вона рекламуватиме діаманти наших конкурентів? – ненав'язливо натиснув він на «хворий мозоль» Анжеліки. – Вручи мені кермо правління, і твоя нова колекція здобуде небувалий успіх.

Якийсь час Анжеліка мовчки розмірковувала. Вона розуміла, що зараз їй просто ніколи займатися новою колекцією. Необхідно було брати активну участь у процесі зближення Еріка та Олександра. А Маркус геніально керував будь-якими бізнес-проектами. На нього можна було покластися без побоювання. Після невеликої затримки, вона кивнула і подарувала племіннику схвальну посмішку.

– Добре, проект твій!