Глава 27

Адель сиділа у своїй кімнаті, щоразу набираючи телефон Ганса. Вона нервово кусала губи. Чому і він ігнорує мене? Це обурливо!". Написала та надіслала йому тисячу повідомлень, але Ганс не відповідав. Адель знала, де його знайти, до того ж бажання побачити Ганса було настільки сильним, що вона вирішила ризикнути. Зірвавшись з дивана, дівчина вибрала одну зі своїх улюблених суконь, зробила макіяж, зачіску і бігцем спустилася сходами. Батько повернувся з роботи і стояв просто на її шляху. Адель розхвилювалася, що задумане не вдасться.

Він зміряв дочку невдоволеним поглядом:

– Куди це ти так поспішаєш? Сподіваюся на побачення з Еріком Адлером?

Адель зупинилася і перевела дух, старанно зображуючи збентеження та розгубленість.

– Так, до нього їду, – безсоромно збрехала дочка.

Батько розплився у задоволеній посмішці.

– Тоді не смію тебе затримувати, доню. Передавай від нас привіт матері. Скажи, що ми з нетерпінням чекаємо на майбутню спільну вечерю.

Адель покірно кивнула, опустила очі і вийшла у двері. Сідаючи в машину, вона мало не криком повідомила водія, куди їхати.

Дівчина нервово крутила телефон у руках. Вона поводилася занадто легковажно, неприпустимо необачно і відчайдушно, але не хотіла відпускати Ганса.

Я хочу їх обох: Еріка та Ганса. Хіба це погано? – думала дівчина, випадаючи зі спокійного, врівноваженого стану. – Чоловіки можуть крутити романи з кількома жінками одночасно, утримувати коханок і бути при цьому одруженими. Чому для жінок це неприпустимо? Це вина Еріка! Адель вчепилася руками за сидіння. Він приділяв їй надто мало уваги. За останні тижні вони бачилися лише двічі. Даремно вона відштовхнула Ганса так рано. Схоже, Адлер втрачає інтерес до неї. Потяг, що тільки що зародився, раптово зник. Адель не мала цьому пояснення.

– Дайте мені, будь ласка, свій телефон. Мій розрядився, а я мушу терміново зателефонувати, – ввічливим тоном звернулася дівчина до водія.

– Звісно. Візьміть, – сказав водій і подав телефон.

Адель наказала зупинити автомобіль. Вона вилізла з машини, відійшла на кілька кроків убік і набрала номер телефону Ганса – цього разу він відповів. Отже, заблокував її телефон. Вона скривилася від образи, як від зубного болю.

– Ганс, це Адель! – сердито процідила дівчина. – Не смій кидати трубку!

У відповідь тиша. Він мовчав.

– Я не можу без тебе, Гансе!

– Ти залишишся в мене цієї ночі? Влаштуємо розпусту? – Почула вона несподіване запитання.

Кров гаряче пульсувала у венах, Адель намагалася спокійно дихати. Долоні намокли. Ризик! Цей своєрідний виклик Ганса насправді був твердим ультиматумом. Він хотів бачити її рішучою. На що вона здатна заради своїх почуттів?

Адель облизала пересохлі губи. Виявляється, вона здатна багато на що. І керувалася не почуттями, а поривами, емоціями. Нею керувала спрага гострих відчуттів і гіркий здогад, що Адлер спить з іншими дівчатами. Серце палило, думки плуталися. Вона втомилася бігати за ним, добиватися уваги. Ерік поводився дуже дивно. Дзвонив часто, але уникав зустрічі. Пояснював свою поведінку тим, що має нібито змагання та спортивний режим. Грав її гідністю, наче відчуваючи межу терпіння. Адель злилася. Їй доводилося бути нав'язливою, наполегливою, постійно виявляти першу ініціативу. Причому він сам зовсім не намагався вникнути в суть того, що відбувається, сприймав її покірність та послух як факт і спокійно вів звичний спосіб життя, займаючись своїми справами. Його цікавив лише футбол, а свого часу він вважав за краще проводити в компанії нових друзів, гравців його команди. Вона не знала, як поводитися з ним. Боялася бути собою.

А сьогодні просто хотілося потішити своє жіноче самолюбство. Ханс – підходить для цього бажання. Секс подобався Адель, а зараз був просто необхідний її тілу.

– Я зараз приїду до тебе, – рішуче відповіла Адель.

***

Волда потягувала дивний на вигляд коктейль і тішилася вихідним.

– Як же я втомилася працювати без перепочинку, – поскаржилася дівчина Тіні.

Вони сиділи в невеликому барі, неподалік дорогого магазину одягу, в якому працювала Тіна продавцем-консультантом.

– Гірше, коли роботи немає взагалі, – зауважила Тіна. – До речі, дякую, що допомогла мені влаштуватися у цей магазин. Ти мене просто врятувала. До того ж, місце відмінне: зарплата висока, робота легка і подобається мені. Тож сьогодні випивка за мій рахунок.

Тіна з подякою подивилася на Волду і взяла її за руку. Але подруга відмахнулася і засміялася:

– Я не розумію, чому ти не хочеш знайти роботу за фахом. У тебе диплом майже у кишені.

– Пф! Ненавиджу свою спеціальність та майбутню професію. Не я вибирала, розумієш? Тільки зараз почала розуміти, чого насправді хочу. Виявляється, мені подобається вигадувати і шити одяг, – весело здивувавшись, сказала Тіна і підморгнула подрузі.

Волда зробила великий ковток коктейлю та поставила склянку на стійку.

– Ти божевыльна, Тіна! – Раптом заявила подруга і покрутила пальцем біля скроні.