Глава 14

Другий спільний вечір, проведений наодинці з Тіною, здався Еріку цікавим та приємним. Вони разом приготували вечерю, повечеряли, а потім багато розмовляли. Звичайно, це були здебільшого нейтральні теми з тих, що належали до сфери їхніх спільних інтересів, але вони чесно намагалися налагодити дружні стосунки.

Йому подобалося, що вдома Тіна змінювалася на краще, ніби знімала з себе образ фатальної брюнетки. Хоча Ерік і не довіряв їй, але не міг заперечувати, що вона постійно, незалежно від волі, притягує його погляд. Він чудово розумів, що дівчина робить все, щоб маніпулювати та домінувати над ним. Але для Еріка її примітивна тактика з надто мізерним арсеналом прийомів здавалася пустощами, і не більше того.

Тіна вважала, що контролює його, але помилялася. Ерік був сином Анжеліки Адлер, самої непохитної жінки-вамп, на її тлі Тіна здавалася наївною дівчинкою, яка просто грає зі сірниками. Що б не робила Тіна, вона ніколи не зможе переграти Еріка, він надто добре знав тактику підступних розважливих жінок, які вміють досягати своєї мети, нехтуючи труднощами, всупереч долі та будь-яким перепонам.

Ерік сидів на дивані, дивився телевізор. Йому хотілося спати. Він був у стомленому і байдужому до всього стану. Його трохи турбувало тільки те, що Тіна спатиме в сусідній кімнаті, і ця думка змушувала серце Еріка збиватися з ритму. Але він сам на це підписався, бо його зачепила чергова витівка дівчини. У результаті він покарав їх обох спільним проживанням і припускав, що незабаром йому стане в тягар перебувати поряд з цією гарячою красунею. А їй набридне терпіти його нервові зриви через вимушений сексуальний голод, незадоволеність, і вони роз'їдуться.

На годиннику було рівно 21.00, коли Тіна з'явилася у вітальні, одягнена строго, стильно, у діловому костюмі темно-синього кольору. Темне блискуче волосся зібране у витончену високу зачіску. Красиві губи пофарбовані яскравою помадою. Жодних прикрас на ній не було. Зовнішність Тіни була настільки незвичайною, яскравою і неймовірно розкішною, порушуючи всі канони краси, що вона не потребувала додаткових прикрас.

– Куди це ти зібралася на ніч дивлячись? – обурився Ерік, миттєво оживившись і невдоволено дивлячись на Тіну.

Вона спокійно повернулася перед дзеркалом, що висіло на стіні. Оглянувши себе з голови до ніг, спокійно відповіла:

– На роботу.

Ерік шумно втягнув повітря, підвівся зі свого місця і підійшов до Тіни. Вона випросталась і розвернулася до нього обличчям, не знаючи, чого чекати від Адлера. Він виглядав незадоволеним, злим, готовим вибухнути будь-якої хвилини. А ще дівчина на мить завмерла, бо Ерік підійшов дуже близько, майже навис над нею. Ще сантиметр – і їхні тіла торкнуться одне одного. Піднявши голову, Тіна наче запитуючи зиркнула в його очі. І якщо раніше вона не звертала уваги на колір його очей, вважаючи їх просто карими, то зараз чітко помітила, що вони зелено-карі та дивовижно притягають її. У цих очах було щось магічне, особливе. Тіна не могла відвести погляду. Від люлуючого в них невдоволення, обурення вони змінювалися, ставали темнішими і ніби гіпнотизували її. Лише секунда – і тепер очі Еріка були майже чорними. Настільки темними, що Тіна могла побачити у них своє відображення. Разом з пронизливим поглядом Адлера ці очі приголомшували, і здавалося, дивилися просто в душу.

Тіна відчула, як потужна гаряча хвиля геть-чисто знесла її свідомість і відключила всі думки на кілька секунд, змушуючи серце глухо битися, віддаючи ударами у скронях. Ця незрозуміла і несподівана реакція власного тіла була такою сильною, що Тіна подавилася нервовим сміхом, запізно зрозумівши, що надто довго призивно дивиться на Еріка, через що напруга між ними стала ще сильнішою. Вона відвела погляд, відвернулася, намагаючись виглядати стриманою і навіть трохи строгою.

– Мені здається чи знову чимось незадоволений, Адлер?

Ерік тепер стояв у неї за спиною, і їхні погляди зустрілися в дзеркалі.

– Що це за така робота?

Тіна не збиралася перед ним звітувати, але вже знала з власного досвіду, що краще не провокувати його і постаратися пояснити все спокійно.

– Я працюю у тому клубі, де ми познайомилися.

Ерік насупився, а Тіна засміялася:

– Ти зараз поводиться як мій ревнивий бойфренд.

– Нагадую, що так воно й є!

Тіна повернулася обличчям до Еріка, прагнучи гарненько осадити його.

– Адлер, ти перегинаєш палицю. І перестань дивитись на мене, ніби хочеш роздягнути. Я не згодна на короткий безглуздий зв'язок із майже незнайомим мені чоловіком. Ти навіть не приваблюєш мене сексуально! Не збуджуєш, одним словом, усе що завгодно – друг, наприклад, але тільки не коханець, – збрехала Тіна, відчувши, як частіше забилося серце.

Адлер був не просто гарний, він приголомшливо гарний, і чим більше Тіна дозволяла собі дивитися на нього як на чоловіка, тим важче було їй здаватися безпристрасною. Від нього виходила така приємна чоловіча сила, навіть у моменти, коли він просто спостерігав за нею. Ну а коли заводився, як зараз, від нього йшла така сильна сексуальна хвиля – справжнє енергетичне цунамі.

Тіна відчувала себе слабкою, безпорадною, розгубленою, тому що в цій темі Ерік був однозначно досвідченішим. Він наполегливий, розумний, розважливий, упертий і його не так легко провести. А ще вона дала йому привід вважати, що секс для неї – мова тіла, якою вона володіє легко та віртуозно. Тіна блефувала і до цього моменту була впевнена, що Ерік – такий самий ідіот, як сотні інших, яких вона легко обводила навколо пальця. У неї ніколи не було сексу. Вона не могла наважитися переспати з кимось, крім Ганса, якого знала і вважала, що любить. Її мучила совість, адже вона вважала, що Ганс зрадив їй лише тому, що вона сама до цього довела, відмовляючи йому у сексі. І тепер хотіла все виправити та почати спочатку.