Пролог

Жінка своїм тілом прикривала тілом своїх діток, хлопчик та дівчинка ховались за матусинею сукнею. Їм було страшно, їх рідне поселення, було охоплене вогнем посеред ночі. Її чоловік тримаючи вілу для сіна відбивався від одягненого в металеві, чорні обладунки імператорського воїна, який с посмішкою напав на них. Він махав на нього мечем, а той відбивався вілою, але був слабим та ледве тримався. Воїн відбив с його рук вілу та перерізав селянину живіт, від чого той закричав, та скопившись за живіт впав на землю. Діти закричали, а мати їх охопив повний шок. Воїн витрях кров зі свого меча та почав йти до жінки та дітей.

- П-прошу вас, дітей не чіпайте! - прокричала жінка, коли її очі покрились сльозами.

- Замовкни, жалюгідна селянка, за те що ви підтримуєте ворога імперії, ви заслуговуєте бути вбитими.

Коли він підійшов до жінки та її дітей, він замахнув меч, жінка обняла своїх дітей. Поряд с воїном почали літати тіла інших воїнів. Через дим від вогню прошли пару високих, від шести до семи футів ростом, одягнені в білі ферязі, їх голови закривали капюшони, озброєні вони мечами та топорами. Побачивши їх, воїна охопив страх.  Він відчув жахливу біль в груді, один з цих в білому сидів на краю горілого дому, пробив йому грудь списом. Впавши замертво, на його тіло приземлився його вбивця. 

Напроти них в стіну з щитів стали імператорскі воїни, посеред горючих домівок. Один з людей в білому вийшов вперед. В руці тримав алебарду та дивився на стіну з щитів. Поклавши алебарду собі на шию, він промовив щось на не зрозумілій мові для воїнів :

- Генфедундрегенфед ренідребрідресен ренідре сенрісенреманре, генфед гізрегре сенрішин, ідре дрінідере сенрі гізреренгрешин удребере, генфед гізрегре ундрефеднеребре. (тобто напасти на селян, то ви сміливі, а як с рівним противником, то ви боягузи)

Воїни не могли зрозуміти що він сказав, але їх охопив страх. Центральна частина стіни була розбита та воїнів розкинуло в різні сторони. Люди в білому вбивали імперських воїнів  Поки самі імперські воїни вбивали тільки тих, хто був такого як вони росту, а так скажем велетнім вони майже не задівали. 

Імперські воїни хотіли вже тікати, але на краю поселення щось зі страшним ревом та страшним ударом, влетіло між ними в землю та підням величезну хмару пилі та пеплу. З цієї хмари чулися крики воїнів і майже зразу вони замовкли. Один із воїнів в білому, який був звичайного росту, замітив на секунду, як в хмарі пилі та пеплу, чорна та висока фігура розірвала останнього імперського воїна на кусочки та зникла. Він після побаченного своїм, трясущим голосом сказав :

- Ч-чорний Адеши.

- Скоро Адеши врятують їх від імператора та його армії, а сама легенда, Чорний Адеши допоможе нам, їх врятувати. - проговорив один із них с акцентом.

Воїни в білому на наступний день допомогли поселенню відновитися та помогли людям с їжею та ліками. Тот чоловік вижив та лежить в ліжку. Це одне поселення під контролем Адеши, воїнів в білому.