Розділ 50. Тріщина

 Після розмови в кабінеті дім змінився. Не зовні — усі так само посилено готувалися до прийому, дзвеніли келихи, пахло спеціями й воском, слуги снували коридорами. Але для Мії щось у повітрі зламалося остаточно.

 Ліана не сказала жодного слова і закрилась у своїй кімнаті. Мія підійшла до кімнати подруги через чверть години  та постукала в двері, але відповіді не було. Тоді вона поволі відкрила двері і побачила Ліану, яка нерухомо стояла біля вікна і дивилась в далечінь. На обличчі Ліани прослідковувались різкі зміни, зараз дівчина була більше подібна до тіні: зібрана, з напружено стиснутими губами і блідим обличчям. Здавалось ще трохи і вона вибухне від гніву:

— Ну що? — голос Ліани був холодний, майже чужий. —  Ви вже домовились?

 Мія неспішно підійшла до подруги.

— Про що ти?..

— Про все, — Ліана зробила крок уперед. — Про «випадкові» заручини. Про те, як красиво ти все влаштувала. Ален — твій законний чоловік, ти — під його захистом, куди вже офіційніше. Вітаю!

— Ліано, — Мія намагалась тримати себе в руках та реагувати спокійно — Ти ж чула… Я нічого не планувала, я  дізналася про це так само, як і ти.

— Не бреши мені, — різко кинула Ліана. — Ти хочеш сказати, що це не вигідно тобі? Що ти не рада?

— Я шокована, — тихо сказала Мія. — Навіть більше з твоєї реакції, ніж з пропозиції одружитися. Це було рішення Валькрейна, моя справа — погодитись або ні.

— Звісно, — гірко всміхнулась Ліана. — Завжди так, ти ні до чого. Просто опинилася в центрі всього.

 Мія зробила ще один крок до неї, намагаючись підібрати правильні слова в ситуації, яка склалась.

— Тобі подобається Ален? Ти моя подруга, я б ніколи—

— Подруга? — Ліана різко відступила. — Подруги не приносять у дім загрозу, через яку сюди їдуть пацюки короля.

Це вдарило сильніше, ніж ляпас, Мія мовчала. Бо будь-які намагання переконати подругу заспокоїтися здавалися порожніми.

— Уже нічого не змінити, — кинула Ліана, відвертаючись. — За кілька годин прийом,  посміхайся, ти ж умієш.

 Мії нічого не залишалося зробити, як вийти і зачинити за собою двері.

Розділ 50.1. Прийом

 Зала прийому сяяла, розкіш убранства був всюди. Світло кришталевих люстр, темні мантії, коштовності, тихий гул розмов. Декілька осіб з королівського оточення, які вирішили навідати Гаррета Лігада,  розташувалися невеликими групами — уважні, холодні, спостережливі.

 Мія стояла поруч з Аленом, його присутність була єдиним, що тримало її рівно. Вона вже встигла кілька разів пошкодувати через те, що поїхала з академії. Різка зміна в поведінці Ліани не давала їй спокою, хоча деколи в неї пролітали думки, що, можливо, вона не помічала очевидних речей із самого початку.

 Ліана з’явилася пізніше — вона була бездоганна: усміхнена, спокійна, впевнена, одягнута у вишукану сукню. Ніхто б не сказав, що ще кілька годин тому вона майже кричала. Тепер Мія бачила чітко: її сприйняття було оманливим. Те, що вона вважала жартами й легкими підколами, виявилося грою — довгою й виснажливою. Характер Ліани не мав до цього жодного відношення. Це була навмисна, прихована спроба зблизитись з нею, а пропозиція Алена взяти фіктивний шлюб з Мією — спровокувала Ліану розкрити своє істинне обличчя, оскільки дівчина мала приховані почуття до нього.

— Пане раднику, — раптом звернулася Ліана голосно, звертаючи на себе увагу одного з чоловіків у темно-синій мантії. — Ви ж цікавитесь нестандартними магічними явищами, так?— Чоловік уважно глянув на неї, в той момент як погляд батька Ліани, який дивився на неї з іншого кінця зали, став благальним.

— Саме так, ви бачили щось нестандартне останнім часом, міс Лігада?

 Ліана повернулася до Мії — і в її очах на мить блиснуло щось схоже на відчай і небезпеку.

— Тоді вам варто звернути увагу на мою подругу, — сказала вона чітко. — Її потоки поводяться… незвично. Вони змикають контури, і деколи поводяться дивно. Я боюсь, що одного дня вона, все - таки, не зможе впоратись з ними.

 У залі стало тихо, Мія відчула, як у неї холонуть пальці. Дівчина відчувала, що її світ, який вона почала створювати після подій з Еріном, почав рушитись в одну мить. Людина, яку вона вважала близькою подругою, фактично зрадила її перед тими, від кого вона намагалася втекти.

 Погляди — десятки поглядів — зійшлися на ній.

 Ален різко напружився.

— Ліано, що ти робиш? — тихо, але жорстко спитав він.

 Вона не відповіла, лише відвела погляд.

— Цікаво, — повільно промовив радник. — Дуже цікаво.