Розділ 49. Кілька годин до правди

 Наступний ранок в маєтку Лігада почався не із ласкавих сонячних променів, які пробиваються в вікно спалень холодними зимовими ранками, намагаючись нести із собою тепло.  І навіть не із чашки запашної кави, цей ранок почався із  звістки, і, як це буває холодними ранками, не з надто хорошої звістки.

 Ледь у маєтку встигли розійтися після сніданку, як у вітальні з’явився гонець із печаткою королівського дому. Слова були короткі, сухі, але їх вистачило, щоб повітря враз стало густішим. Члени королівського оточення прибудуть раніше, ніж очікувалося — сьогодні по обіді. І до приїзду високопоставлених гостей лишалось кілька годин.

Норіель Лігада сприйняла новину зовсім інакше, ніж усі інші. В її очах не спалахнув страх — лише рішучість господині дому. Вона миттєво перетворилася на вихор: накази сипалися один за одним, слуги розбігалися коридорами, у кухні дзенькотіли таці, а в залах запалювали додаткові світильники.

— Ми не можемо виглядати непідготовленими, — повторювала вона, не підозрюючи, що справа зовсім не в тому, наскільки пишно буде вбраний маєток, і , точно не в тому, скільки страв стоятиме на столі. Норіель була жінкою простою та дуже наївною, хоча і веселої вдачі, тому Гаррет не бажав грузити плечі дружини тягарем проблем і ніколи не розповідав їй про хід справ, навіть якщо ситуація була вкрай складною, як ось ця.

 Гаррет і Ален навіть не здогадувалися, що поки вони поїхали розбиратися з одними неприємностями, на них вже чатують інші, набагато більші. Вони поїхали ще до світанку. Справи безпеки, термінові перевірки, старі контури на південному кордоні маєтку. Ніхто не очікував, що час раптом зменшиться до кількох годин, а години до хвилин.

 Коли ж карета повернулася, годинник показував — двадцять хвилин до прибуття гостей. Гаррет  вийшов першим. Обличчя зібране, жорстке, ніби вирізьблене з каменю. Ален — за ним, напружений, з тим самим поглядом, який з’являвся лише тоді, коли небезпека була реальною.

 Після того, як хазяїн маєтку отримав повідомлення про несвоєчасний приїзд гостей, його обличчя одразу потемніло і зробилося більш жорсткішим.

— Ален, — різко сказав Гаррет, ще на сходах. — Негайно пройди до мого кабінету, нам треба дещо обговорити.

 Вони зникли за дверима, а маєток жив далі — надто голосно, надто святково, надто невчасно. Мія й Ліана йшли коридором разом, обговорюючи свої плани на сьогодні, коли почули голоси. Розмова чоловіків була настільки жвава, що її просто не можна було не почути, хоча дівчата не одразу зрозуміли, що мова йшлася саме про них.

— …ти не попередив мене, — голос Гаррета був приглушений, але кожне слово різало. — Я погодився допомогти тобі, але є речі, через які я не можу переступити.

— Я не мав підтверджень, — відповів Ален. — Але тепер вони приїдуть самі, і якщо хтось із них її відчує…

— Тоді вона не вийде з цього дому вільною, — жорстко обірвав Гаррет. — І разом із нею під загрозою буде Ліана.

 Мія зупинилась і Ліана — теж. Донька хазяїна дому наблизилася до при відкритих дверей і почала прислухатися до розмови бо остання почута фраза їй зовсім не сподобалась.

— Її треба було вивезти звідси раніше, — продовжив Гаррет. — Як тільки я дізнався про це, а тепер у нас лишилось небагато варіантів. Потрібен план, швидкий і безповоротний — такий, щоб не виникало зайвих питань і зайвих сумнівів.

 Мія відчула, як холод повільно піднімається хребтом і таки завмерла на одному місці від почутого, в цю ж мить, Ліана не стала зволікати, і одним поштовхом відчинила двері кабінету.

— Про що ти говориш? — раптом голос Ліани прорізав тишу, яка на кілька секунд зависла між чоловіками. — Про який ще план? Про що ви взагалі говорите?!

Ален обернувся і поглядом знайшов Мію, постать якої виднілася з відчинених дверей. В його погляді на мить з’явилося щось схоже на смуток.

— Ліано, ти не розумієш— почав Гаррет.

— Ні, це ви не розумієте, — перебила вона. — Ви щойно обговорювали, як позбутися моєї подруги

 Мія стояла за її спиною — бліда, мов полотно.

— Я нікуди не піду з цього кабінету— сказала Ліана твердо. — Поки ви не поясните, що тут відбувається.

Батько дівчини повільно зітхнув.

— Саме тому я хвилююся, і в першу чергу за тебе Ліано, — напружено сказав він. — Ти не знаєш, які люди зараз з’являться в цьому домі. І що вони роблять із тими, кого вважають корисними.

— Є один варіант, — нарешті промовив він. — нарешті вимовив Ален, перериваючи їх.

 Усі погляди звернулися до нього.

— Якщо Мія буде під моїм захистом не лише формально, — продовжив він. — Якщо її контури зімкнуться з моїми… її сила стабілізується.

 Мія різко вдихнула, адже, щоб контури двох магів зіткнулись, їм потрібно обʼєднатись на духовному рівні, іншими словами — заручитися.

— Ти хочеш сказати… — прошепотіла Ліана.

— Заручини, — сказав Ален рівно. — магічне об’єднання можливе навіть якщо заручини будуть тимчасові. Цього буде достатньо, щоб її потоки перестали бути маяком і привертати до себе увагу.

 Він подивився на Мію.

— Твоя сила реагує не на всіх, вона резонує з тими, чия структура не здатна її втримати. Зі мною — вона замикається, стає невидимою, хоча і в кілька разів потужнішою.

— І недосяжною, — додав Гаррет. — Для тих, хто полює.

 У кімнаті запала тиша, Мія дивилась на них крізь відкриті двері, не в змозі одразу осмислити почуте. Серце билося надто швидко.

— Ви хочете… — вона ковтнула повітря. — Ви хочете сказати, що це єдиний спосіб?

Ален не відвів погляду.

— Наразі так. В нас мало часу, з хвилини на хвилину прибудуть посіпаки короля і тоді ми не зможемо нічого зробити.

  Ліана зробила крок уперед, подивилась на Алена і миттєво вибігла з кабінету, не звертаючи увагу на подругу, яка так і стояла на одному місці ніби зачарована.