Розділ 37. Перерва з умовами

 Кабінет Валькрейна виглядав менш загрозливо, коли до нього заходили не з доповіддю, а з проханням. Ліана йшла попереду — впевнено, майже зухвало, Мія — на півкроку позаду, з тією особливою зніяковілістю, яка з’являється, коли ти не певен, що все пройде гладко.

— Дядьку, — почала Ліана ще до того, як він встиг щось сказати, — тільки не роби зараз вигляд, що ти суворий магістр, а не людина, яка була причетна до мого виховання.

 Валькрейн повільно підвів голову від паперів і уважно поглянув на племінницю.

— Ліано…Якщо ти почала з неформального звернення в стінах Академії, тобі однозначно щось потрібно від мене.

— Ну будь ласка, — вона одразу усміхнулась. — Я ж у тебе майже нічого ніколи не прошу. Вчуся добре, в неприємності не влипаю — на мить зробивши паузу, дівчина додала — майже ніколи. Про те, що ти мій дядько, майже нікому не розповідаю.

 Він примружився і почав з цікавістю дивився на адепток, очікуючи, що буде далі.

— «Майже»? — зацікавлено вимовив Ален і на його губах зʼявилися усмішка.

Ліана кивнула в бік Мії і ступила до неї один крок.

— Ну, крім неї, але їй можна, ми вже ж майже родичі.

Мія ледь не поперхнулась повітрям.

— Ліано…

— Що? — безтурботно знизала плечима та. — Я про те, що ми досить хороші подруги, а ти про що ?

 Валькрейн перевів погляд на Мію. В його очах промайнули ледь помітні вогники, — швидкі, мов тінь.

— Отже, — мовив він, — озвучте нарешті яка причина вашого візиту?

 Мія зібралася з думками і вирішила почати здалеку.

— Мо… мої батьки не зможуть забрати мене на зимову перерву, їх терміново відправили в інше королівство.

—   Так, я повідомлений про це. — відповів Ален.

— А я, — одразу підхопила Ліана, — хочу забрати її до маєтку  Лігади. Мої батьки не проти, навіть навпаки — раді.

 Валькрейн відкинувся на спинку крісла і ніби почав розмірковувати вголос.

— Я, між іншим, планував провести цю перерву в Академії з користю, — зауважив він. — І завершити деякі справи.

 Мія напружилась і вирішила не провокувати конфлікт,

— Я можу залишитись, якщо…

— Ні-ні, — Ліана махнула рукою. — Вона не може, бо це буде сумно, неправильно і взагалі — нелюдяно.

— Ліано, — попередив він.

— Добре, — вона підняла руки. — Формулюю інакше, моя подруга заслуговує на нормальну перерву з розвагами. І я, якщо що, готова поручитися за неї.

 Валькрейн підвівся й підійшов до вікна.

— Лігада — не прогулянка, — сказав він після паузи. — І не місце для необачних веселощів.

— У нас охорона краща, ніж у половині королівства, — одразу відповіла Ліана. — І батько буде на місці, в маєтку

Мія знову наважилась заговорити:

— Магістре… я справді не хочу створювати проблем, але дійсно не розумію, що я буду робити в порожній Академії цілу зимову перерву.

 Він озирнувся, дивився на неї уважно, без тиску — так, ніби намагався прочитати не слова, а намір. І йому пригадався день їхнього знайомства — вона була зухвалою і готовою протистояти цілому світу.

— Якщо я дозволю, — мовив він повільно, — то лише за певних умов.

 Дівчата одразу повеселили, а Ліана аж випрямилась.

— Ми слухаємо.

— Перше, — він підняв палець. — Жодної самостійної магічної практики, навіть  «трошечки», це більше стосується тебе Міє.

— Обіцяю, — швидко сказала Мія.

— Друге — ви постійно на зв’язку, я хочу знати, де ви і з ким.

— Я встигну надокучити тобі повідомленнями, — весело додала Ліана. — Ти ще пошкодуєш.

— І третє, — він подивився просто на Мію. — При найменшому відчутті небезпеки ви повідомляєте мене особисто і повертаєтесь в Ноктус негайно і без сперечань.

 Мія і Ліана одночасно кивнули.

— Домовились.

 Ліана радісно заплескала в долоні, і, взявши подругу за руку, поспішила до дверей, боячись, що Валькрейн передумає.

— Я знала! Ти найкращий дядько у світі, дякую!

— Не перебільшуй, — буркнув він, але в кутиках його губ з’явилась усмішка. — Ідіть, але не забувайте готуватися не тільки до зимової перерви, але і до здачі екзаменів.

 Коли вони вийшли в коридор, Мія тихо сказала:

— Ти щойно… виграла битву.

 Ліана підморгнула подрузі і, переможно мовила:          
— Родинні зв’язки — це теж магія. Але, якщо чесно, я гадала, що буде складніше.