Розділ 34. Підготовка до балу

 Бал у Академії ніколи не був просто святом. Це була визначна подія, а заразом і перевірка — витонченості, самоконтролю й уміння приховувати справжні емоції за бездоганними рухами.

 Велика зала для репетицій наповнилася музикою ще задовго до заходу сонця. Кам’яна підлога відбивала кроки адептів, які знову й знову повторювали одні й ті самі фігури бального танцю. Хтось збивався з ритму, хтось наступав партнеру на ногу, а хтось плутав повороти, викликаючи роздратовані зітхання наставників.

— Ліва… ні, інша ліва! — прошипіла Ліана, зупинившись посеред руху. Її партнер, високий адепт із повітряного факультету, винувато підняв руки.

— У мене їх дві, я іноді плутаю.

Ліана пирхнула, але знову зайняла позицію. Танці давалися їй краще, ніж вона очікувала, та терпіння — гірше.

 Мія стояла трохи осторонь, чекаючи на свого партнера. Сьогодні їй дістався хлопець із факультету світлової магії — старанний, але надто напружений. Його долоня тремтіла, коли він клав її їй на талію.

— Розслабся, — тихо сказала Мія. — Це не дуель, це просто танець.

— Легко сказати… — пробурмотів він. — На репетиції дивляться всі, складно і уявити, що буде на самому заході.

 І справді, бал означав погляди, оцінювання і порівняння. Мія рухалась упевнено, але всередині відчувала дивний дисонанс: тіло слухалось, а думки раз у раз поверталися до тренувань із Мелісією, до забороненого крила, до того, як близько вона підійшла до межі.

— Гарно, — почула вона знайомий голос в себе за спиною і різко обернулася.

 Колін стояв біля колони, ліниво спостерігаючи за репетицією. Його партнерка щось нервово поправляла у волоссі, але він, здавалося, навіть не помічав її.

— Ти сьогодні особливо… зосереджена, — додав він, коли Мія опинилася поруч під час паузи.

— Не вигадуй, — сухо відповіла вона.

 Колін усміхнувся куточкоми губ і на крок наблизився до Мії.

— Я й не вигадую, просто дивлюся. Інколи цього достатньо, щоб побачити більше, ніж хотілося б.

 Ліана миттєво стала поруч, відчуваючи, що зараз почнеться буря.

— Якщо ти знову почнеш свої натяки, я можу випадково наступити тобі на ногу, дуже випадково. — випалила Ліана.

— О, я не сумніваюся, — відповів Колін, але його погляд уже був прикутий до Мії. — Деякі таємниці важать більше, ніж здається, особливо перед балом.

 Повітря між ними загусло, Мія недовірливим поглядом подивилась на Коліна.

— Ти нічого не знаєш, — різко сказала Мія.

— Поки що, — спокійно відповів він, і посміхнувся своєю хижою посмішкою.

 Музика урвалася раптово, у залі з’явився Ален Валькрейн.

 Його присутність відчувалася фізично — мов тінь, що лягла на світло. Він оглянув адептів швидким, уважним поглядом, але зупинився саме на цій трійці. Погляд його був важкий, напружений, і коли він подивився на Мію, в ньому не було ні схвалення, ні спокою.

— Репетиція триває, — холодно мовив він. — Це не місце для особистих розмов.

 Колін злегка вклонився, і без зайвого напруження почав рухатись в протилежному, від Мії і Ліани, напрямку.

— Як скажете, магістре.— погляд хлопця, без стриманості, ще раз ковзнув по Мії, після чого він направився прямісінько до своєї партнерки.

 Коли музика знову заграла, Ліана нахилилася до подруги.

— Що це було?— запитала вона, здивовано дивлячись, на Мію.

— Нічого, — швидко відповіла Мія. — Він просто намагається мене вивести з рівноваги, все як завжди

— Міє… — Ліана зупинилась. — Він говорив не як зазвичай.

 Мія стиснула пальці, намагаючись знайти максимально підходящу відповідь.

— Колін любить маніпулювати, ніякої таємниці немає. Якщо він думає, що може мене налякати перед балом — дарма.

 Ліана уважно подивилась на неї, але більше не тиснула.

— Добре, але якщо щось не так — ти скажеш, домовились?

 Мія кивнула, після чого мимоволі подивилась на Алена який стояв неподалік від них і не відводив погляду від дівчини. В цю ж мить, її серцебиття набирало обертів від усвідомлення, що він весь цей час дивився саме на неї, не відводячи погляду. Ліана прослідкувала за поглядом подруги і ледь не сплеснула в долоні. Вона легенько щипнула Мію за руку, і нахилившись до вуха тихо мовила:

—   Дивись дірку в ньому не пропали.— жартівливо мовила подруга, а потім додала серйозним тоном. — Краще повернись до тренування, інакше ще трохи і хтось з присутніх почне, щось  підозрювати.

—   Нема що підозрювати, ти про що взагалі — із здивуванням вимовила дівчина. Вона намагалася тримати обличчя спокійним, але зрадницький рум’янець уже повільно розливався по щоках.