Розділ 31. Погляд невдоволення 

 Аудиторія, в якій проходили лекції з основ активації артефактів, мала особливу будову. Темна зала, з  постаментами на кожному кроці, виглядала досить гротескно і навіть лякаюче навіть для тих адептів, які навчалися вже не перший рік. Над кожним адептом розміщувався артефакт для досліджень, який був закритий в скляний купол, а саме приміщення наповнювалось запахом металу й давньої магії.  

 Зазвичай, адепти не дуже любили лекції з основ активації артефактів, адже, майже завжди, після теоретичного блоку доводилось переходити до практики з артефактами — прадавніми, вкритими столітнім захистом та ще й шаром бруду в додачу. Проте, на відміну від інших, Мії подобались ці лекції, а особливо практичні заняття, адже вона з батьком не раз вивчала стародавні артефакти, досліджуючи і вивчаючи кожний елемент окремо. 

 Мія сиділа на краю столу, обережно крутячи між пальцями скляну паличку. Ліана вмостилася поруч, поклавши лікті на стільницю. 

— Ти чула? — тихо почала Ліана, нахилившись ближче. — Кажуть, бал цього року буде інший. 

 Мія підняла брову і глянула на подругу.  

— Я й на попередніх не була, але цікаво послухати, що ж такого неймовірного буде, про що всі говорять. Інший — це як? Менше фальшивих посмішок чи більше катастроф?  

— Значно гірше, — Ліана скривилась. — Подейкують, що приїдуть представники Ради короля. 

 Мія завмерла, але її тіло неусвідомлено охопила тривога.  

— Подейкують — це значить хтось щось чув від когось, хтось підслухав під дверима? 

— Саме так, — кивнула Ліана. — Але чутки надто настирливі, щоб бути зовсім порожніми. Ніхто не знає навіщо, адже вони вже прислали Кілла і Мелісію, для чого їм приїжджати в повному складі?  

 Мія повільно опустила паличку на стіл, в той момент, коли її серцебиття пришвидшилося вдвічі.  

— Ти права, Рада не їздить на бали просто так, — сказала вона якомога спокійніше. — Що ж їм тут потрібно, це ж звичайна Академія. Хоча Ноктус і є досить престижним, але, все ж таки , якщо вони справді наважились приїхати — це досить дивно.  

— Можливо щось перевірити?, — додала Ліана. — Уявляєш, якщо в нашій Академії знаходиться якийсь надпотужний артефакт або навіть щось більш загрозливе? Танцюєш, усміхаєшся на балу, а серед цього всього, члени Ради безпеки вишукують , щось важливе.  

— Звучить не досить оптимістично, не хотілося б опинитися під їхньою увагою— тихо відповіла Мія. 

— Вони точно не питатимуть, будуть робити те, що їм заманеться, — напівжартома сказала Ліана, але погляд у неї був серйозний. 

 Мія ледь помітно усміхнулась і спробувала перевести тему на щось більш приємніше.  

— Чутки завжди перебільшують, нам лишається лише плисти за течією. — Мія повернула голову на скрип дверей, які відкрились і злегка штовхнула подружку ліктем — дивись хто вирішив не прогулювати лекції.  

 Двері аудиторії різко відчинилися. Колін увійшов повільно, без своєї звичної надмірності . Його погляд одразу ковзнув по приміщенню — затримався на Мії й Ліані довше, ніж на інших. Він дивився не зухвало, не глузливо, а якось підозріло. 

 Ліана тихо фиркнула і , нахилившись, пошепки промовила до Мії. 

— Бачиш? Він досі намагається зрозуміти, що з ним сталося. 

— Хто саме до цього причетний, думаю він памʼятає. Все – таки памʼять ми йому не стирали.  — додала Мія, не відводячи погляду. 

 Колін підійшов ближче, став за сусідній стіл. Його рухи були стриманими, ніби кожен крок він обдумував. 

— Дивиться так, наче ми його отруїли, — прошепотіла Ліана. 

— Ні, — відповіла Мія тихо. — Наче він боїться, що ми можемо це повторити. 

 Вона спокійно зустріла погляд Коліна. У її очах не було ні виклику, ні каяття — лише рівна, холодна впевненість. 

Колін відвернувся першим, не витримавши пронизливого погляду.  

— О, це вже прогрес, — задоволено прошепотіла Ліана. — Може цілу пару буде сидіти мовчки? 

— Якщо пощастить, — сказала Мія. — А якщо ні… принаймні він знатиме, що іноді мовчання — найкращий вибір. 

 У цей момент у аудиторії з’явилась професор і адепти почали стихати, готуючись слухати лекцію. 

— Починаємо, — стримано мовив він. — І сьогодні я не раджу вам відволікатися, деякі помилки мають надто погані наслідки.