Розділ 19. Війна біфштексу програна

 Цього дня їдальня Академії гуділа, мов вулик. Повітря було насичене запахами смаженого м’яса, пряного хліба й ще чогось солодкого, що явно не входило до офіційного меню. Гомін голосів зливався в суцільний шум, у якому губилися навіть найгучніші секрети.

 Мія сиділа за столом із Ліаною, Кайлом і Селін. Перед ними вже стояли тарілки з обідом, але їли вони не надто активно — розмова була значно цікавішою.

— Ні, ну ти бачила його обличчя? — Кайл аж задихався від сміху. — Коли професор Лемор сказав, що контрольна раптово буде усною.

— «Раптово» — це його улюблене слово, — фиркнула Селін. — Я впевнена, він тренується вимовляти його перед дзеркалом.

— Ага, — підхопила Ліана, — разом із фразою «ви мали це знати з першого курсу».

 Мія усміхалася, але більше слухала, ніж говорила. Її погляд раз у раз ковзав убік — до балкона.

 Там, трохи відсторонено від галасливої зали, стояли магістр Ален і його давня знайома —  Мілісія. Вони схилилися одне до одного, тихо сміялися, обмінюючись словами, які, вочевидь, мали сенс лише для них двох. Світло ламп м’яко лягало на її світле волосся, а Ален виглядав… надто розслабленим.

 Очі магістра ковзнули залою — і, здавалося, цілком випадково зупинилися на Мії, їх погляди зустрілись. Саме в цю мить Мія різко схопила виделку і з усієї сили встромила її в біфштекс. З таким виразом і таким запалом, ніби м’ясо було її особистим ворогом. Вона навіть не моргнула, лише згодом відвела погляд від балкона. В її очах спалахнули ревнощі — яскраві, несподівані і від того Мія стала ще більш роздратована, що ніяк не вдавалося їй приховати.

— Ого… — Кайл повільно повернув голову до Мії. — Я, звісно, знав, що ти серйозно ставишся до обіду, але це вже занадто.

— Міє, — Ліана прикусила губу, стримуючи сміх. — Ти воюєш з біфштексом чи він перший почав?

 Мія повільно видихнула і спробувала втихомирити емоційну бурю.

— Все нормально, — коротко сказала вона, не піднімаючи погляду. — Просто сьогодні м’ясо… надто тверде.

— Як деякі люди, — додала Селін, але одразу ж замовкла, помітивши вираз обличчя Мії.

 Мія різко відсунула стілець, витерла рот серветкою з надмірною акуратністю, ніби та була винна у всіх її емоціях, і підвелася.

— Я… піду, — кинула вона і, не чекаючи відповіді, розвернулася та рушила до виходу.

 Друзі кілька секунд мовчки дивилися їй у слід.

— І це було… — Кайл почухав потилицю, — драматичніше, ніж усі наші контрольні разом узяті.

— Запам’ятай цей день, — зітхнула Ліана. — Біфштекс переміг.

 На балконі Мілісія ледь помітно нахилилася ближче до магістра, спостерігаючи, як Мія зникає в коридорі.

— Здається, ти почав займати в її голові більше місця, ніж планував — промовила вона тихим голосом, ніби між іншим,  додавши, при цьому, легку усмішку, в якій було більше спостережливості, ніж глузування.

 Ален не відразу відповів, його погляд на мить затримався на порожньому місці за столом Мії, після чого він ледве помітно підняв брову.

— Можливо, — спокійно мовив він. — А можливо, їй просто не сподобався біфштекс.

— Звісно, — Мілісія посміхнулася ще ширше. — Біфштекси часто викликають такі емоції.

 Вона була задоволена: струну зачеплено, але, як і завжди, магістр не дав їй жодної чіткої відповіді.

 А тим часом Мія швидко йшла коридором, намагаючись не думати про балкони, білявок і темних магістрів. Її емоції вирували значно сильніше, ніж будь-який магічний вир у цій академії — і значно небезпечніше.