Розділ 10.  Засідання Верховних магістрів

 Зала Верховної Ради Магії була зачинена для сторонніх очей і ніколи не була гостинною. Тут не горіли свічки — лише холодне світло кристалів під стелею, яке не давало тіням сховатись. Кам’яний круглий стіл, старший за будь-яку Академію, пам’ятав сотні рішень — і жодне з них не було легким.

— Факт підтверджено, — промовив магістр з сивим волоссям, не піднімаючи очей від кристала пам’яті. — Спроба нелегального виходу за межі захисного контуру. Участь… темнокнижника.

 По залі прокотився ледь чутний рух — не шепіт, не подив, а щось гірше: усвідомлення.

— І адептка? — спитала жінка у темно-синьому плащі, її голос був рівний, але пальці стиснули перстень.

— Жива, у свідомості, припускається тимчасова втрата світосприйняття. Виявлені сліди зовнішнього впливу, чорна магія — тонка, добре замаскована. —коротко озвучив протокол магістр темних сил.

 Третій Верховний магістр повільно підвів погляд. Він був сивіший за давнину, його срібна борода сягала підлоги, а брови були такі густі і непроглядні, що нависали над очима і майже закривали їх. Деорг Лангрей гучно зітхнув і ехо покотилося по всій залі— Ім’я чаклуна.  — Пауза тривала довше, ніж слід. — Ерін. — Повітря в залі ніби стало густішим.

— Він знову, — тихо мовив хтось.

— Це вже не випадковість, — різко сказала жінка. — Це перевірка нашої системи.

 Погляди синхронно звернулися до  лорда Алена Валькрейна. Він сидів з легким напруженням всередині, руки схрещені на грудях, обличчя — закрите, майже холодне.

— Ален, — звернувся до нього Деорг Лангрей. — Ви були на місці, що сталося в ту ніч? Як можете оцінити ситуацію, що склалася?

— Був,— коротко почав Ален—  кордони були порушені через зовнішній контур за допомогою чорної магії— доповнив він.

— Чому темнокнижник пішов?

Кут губ ледь здригнувся — не усмішка, радше тінь напруження.

—   Через брак сил, не зміг протистояти ударам, він не розраховував на мою появу.

— Як ви вважаєте, Ерін може досягти своєї мети найближчим часом?

— Це виключено — випалив Ален.

—  І все ж таки, чорнокнижник підійшов надто близько, — різко відповіли з-за столу. Тиша знову опустилась на залу.

— Ми не можемо допустити повторення, — заговорив старший. — Академія більше не є неприступною, якщо адептів можна зачепити зсередини.

— Рішення? — суворо запитала жінка, яка була третьою учасницею тріумвірату і паралельно професоркою заклинань та закликів.  

— Посилення захисних контурів, нічні патрулі, повна заборона на приватні ритуали, моніторинг нестабільних магічних фонів. Відміна та заборона будь-яких зовнішніх контактів для адептів за межами Академії Ноктус та скорочення всіх магічних заходів до вирішення проблеми.

— Як щодо адепктки? — пролунало знову.

  Ален підняв голову, його погляд був темним, але спокійним. — Вона не злочинець. — твердо відповів він.

— Вона — точка ризику, — сухо відповіли йому.

— Вона — жертва впливу, — відрізав він.

 Старший магістр уважно подивився на нього, ніби прочитав його між рядками, та Ален навіть не змінився в обличчі. Деон Лангрей спокійно, але владно почав говорити:

—   Зі слів інформаторів відомо, що адептка була знайома з чаклуном Еріном ще до вступу в академію, тому ми зобов’язані допитати дівчину і впевнитись чи не несе вона небезпеки для академії, навіть якщо вона під протекторатом впливових осіб — Лангрей перевів погляд на Алена, натякаючи на важливість цієї процедури і неможливість її виключення.  

 На кілька хвилин запанувала тотальна тиша.., після чого пролунали кроки і до зали зайшла Мія. Вона трималась як могла, проте тремтіння в руках видавало її хвилювання….

 Пролунав гучний жіночий голос магістерки Лемен Дорьє, вона була  досить прискіплива до всих адептів, а особливо до порушників. Проте її основними рисами були чесність та справедливість, тому, ще жоден адепт не отримав від неї незаслуженого покарання або зневажливого погляду просто так.

 — Адептко Міє Арен, ви усвідомлюєте, чому вас викликали?

 Вона кивнула, але вимовити вголос не змогла. А в думках тим часом промайнуло « Я не тікала…Я не пам’ятаю, як це сталося…»

— Вам висунуто звинувачення у свідомій спробі втечі з території Академії, — сухо продовжила вона далі. — Порушення найвищого рівня. Кара — негайне виключення.

— Заперечую, — різко втрутився Ален. — Факт свідомості адептки не доведений.

— Вона перетнула половину захисного контуру, — холодно відповіли йому. — Це неможливо зробити випадково, Міє Арен, що ви скажете на свій захист?

Мія стиснула пальці і нервово проковтнула ком, який підступав до горла.

— Я… — вона зам'ялася, намагаючись сформулювати найбільш підходящу відповідь, та слова не могли зібратися до купи — Я не пам’ятаю цього. Я пам’ятаю… інше. Наче все було не моїм вибором.

 У залі запанувала тиша, професора та магістри уважно вдивлялися в дівчину, ніби намагалися визначити чи каже вона правду, чи все ж таки новоприбула адептка є частиною чийогось плану.

— Класична лінія захисту, — пробурмотів хтось.

— Або наслідок зовнішнього впливу, — спокійно зауважив інший.

— Достатньо, — пролунало з центру. — Проведемо перевірку. — ніби підводячи підсумок і обриваючи недолугі домисли, обірвав  Дорьє.

 До Мії підійшов професор Древньології із кристалом пам’яті. Він торкнувся її скроні, та ніби одночасно звертаючись до неї — Скоро все скінчиться, протримайся ще трохи, я також не вірю в цю маячню. — Та раптом світ на мить похитнувся. Потім вона побачила уривки —  темний коридор, голос Еріна, такий  теплий і переконливий, що навіть досвідченим магам важко було б протистояти. Потім додались ще й відчуття, ніби її ведуть за руку, але вона не чинить опору… бо не хоче йти з ним, не хоче покидати Академію.

— Вплив підтверджено, — пролунало нарешті. — Свідомість адептки була пригнічена, рішення нею не приймались.