Жінкою не народжуються — нею стають.
Сімона де Боувар
Його взяли “тепленьким”. Буквально ледь не силком витягли з гарячої води. Вчора скупа Олесса повноцінне купання так і не організувала. Тицьнули Валєрі тазик, глек з водою й шмат відносно білої тканини, витертись.
Як він відшкрібав з обличчя ту шпаклівку, окрема історія, варта вікового цензу за нецензурну лексику. Дільничого потішило, що вбудований, при перенесенні, автоперекладач, рідні матюки трансформував у місцеві. Бо той, хто час від часу товкся у нього під дверима, ще вирішив би, що Валєра там демона викликає. Цікаво, як тут з інквізицією чи місцевим комітетом контролю за магією поза Гоґвортсом? Подумки дільничий поставив галочку й навпроти цього пункту.
Коли він нарешті стер ту пудру з глиною, вода у тазику була така, що можна було б заразом і стіни в кімнаті побілити. В очах Валєри Олесса виросла тільки після вечері. Варто завважити, місцева бізнесвумен очевидно знала, що з ситим чоловіком в хаті й проблем менше. І вже тільки після цього, дільничий забувся міцним сном. Його мізки просто волали про перевантаження від купи нової інформації та подій.
А вранці сталося це.
Одразу після легкого, аж занадто легкого, на думку Валєри, сніданку, до кімнати внесли ванну та кілька відер гарячої води. Ну як, ванну, те чудо більше нагадувало здоровенну дерев’яну баддю, оббиту металевими кільцями. Спершу Валєрі було навіть страшно у неї залазити, щоб часом не піймати занозу в дупу. Але вигляд тара мала моцний, не протікала й наче була добре зачищена. Дільничий понадіявся, що це чудо не така вже рідкість у цьому світі та епосі й хоча б по сусідах не позичалось.
Вже скоро занурення в гарячу воду позбавило хлопця дурних думок і він просто розслабився, відкинувшись на бортик. Кажуть вода знімає погану енергетику, принаймні Валєра зараз хотів у те вірити. Подумалось, що може пірнути три рази, символічно охрестившись у цьому світі? Можливо тоді отримає так місцевого ангела хранителя? Бо той, що прийшов разом з ним у Десьтамію явно сачкує. Чи просто рже, прикриваючи сміх своїми ангельськими криленятами?
Валєра пирхнув своїм дивним думкам і замість символічного хрещення заклав ноги на борти бадді. О, так, йому зараз не вистачало тільки білого волосся на голові та якоїсь Єнніфер під боком. Хоча, поки що він ситий жінками по горло.
І саме на цій думці ті самі жінки без попередження ввались до його тимчасової кімнати. Олесса, магічка Маліка та ще кілька нових облич ділового настрою. Вхопивши ганчірку, яка заміняла мочалку, на щастя не вчорашню, хлопець рефлекторно прикрив головне стратегічне місце та сором’язливо сховав ноги, прикрившись і колінами. Занадто вже раптово його застали, розслабленим та розпашілим від води. Але вже за мить він почервонів і від злості.
-А стукати, перед тим як увійти, вас ваші мами не вчили?- гаркнув дільничий.
- Наші мами вчили нас не гаяти час. А ти й без того ледь не годину тут киснеш, принце.- пирхнула Олесса зацікавлено кинувши оком на ганчірку. Але швидко повернула собі діловий настрой та жбурнула у дільничого простирадлом - Вилазь, у нас мало часу та повно справ.
Інстинктивно Валєра впіймав простирадло, що заміняло тут рушник. На щастя однією рукою, інша вперто тримала ганчірку, прикриваючи хлопця, мов того Адама в Едемському саду на картинах. Тільки коли перший шок зійшов, Валєра подумав, а з якого то дива він тут зажався, як цнотлива дівиця? Так, він не звик трусити своїм “добром” на людях, але ж так само він не затурканий наложник, яким його вважають. Приперлись самі, то й самі винні, чого йому хвилюватись й виказувати хоч якусь слабкість? Та й соромитись йому нема чого.
Відкинувши дурну ганчірку, Валєра піднявся на ноги, мов Венера з води на картині Боттічеллі. Народження Валєри маслом. Тільки от хлопець більше сором’язливо не прикривався, а без поспіху покрокував до каміна, на ходу витираючи волосся. Десь збоку щось гепнуло. Дільничий понадіявся, що не хтось.
- Взагалі сорому не маєш?! - гаркнула Олесса - Шановні пані, які прийшли мені допомогти, з гаремними порядками діла не мали. Деякі взагалі ще не одружені.
- А що так? Думав тут кожна жінка має хоча б одного чоловіка.
- Ті, у яких досить статків, звісно мають. Але перш ніж завести сім’ю жінка має добре стати на ноги. Чоловік, знаєш, дуже дороге задоволення. А то якщо спровокуєш, сам винний і будеш. Бачили ми таких, спершу крутять задом у тісних лосинах, бісики очима пускають, а потім плачуться, якщо якась жіночка зажне їх у темному кутку. А жінки що, така вже у нас природа, нам важко стриматись. Так що не трави душу людям, прикрий сором.
- У який дурдом я потрапив, мама народи мене назад…- тихо бурмотів Валєра, таки обмотавшись простирадлом й нервово поглядаючи у бік жіноцтва. А то хто його знає, як зараз якась візьме й кинеться, ще відбиватись доведеться. А він поки не дійшов до такої ручки, щоб спокійно на жінку руку підняти. Надивився свого часу на сімейні розбірки батьків й тепер щиро гидувався чоловіків, які побоями то стрес знімали, то кохання доводили. Тільки як тепер не зрадити своїм принципам у країні, де жінки ще ті хижачки? Та ж Маліка може вигріти його навіть не сходячи з місця.
- Так, добре, поки так і стій. - вже спокійно сказала Олесса і діловито заговорила з іншими жінками - Ну, що дами, у вас вже є ідеї? По суті ви вже мали добре роздивитись нашого гостя й всі недоліки, над якими варто попрацювати, щоб з нього вийшла хоч така собі жінка.
Валєра інстинктивно прикрив руками головний “недолік”, який видавав у ньому чоловіка. А то хто цих навіжених знає, як далеко вони можуть зайти у його перевтілені у баронесу дас Орі. З підозрою поглянув на скриньки, які жіночки принесли з собою, і вже відкрили, дістаючи різні банки-склянки з сумнівним наповненням. Одна з них підійшла до нього, вхопила за підборіддя та покрутила у різні боки, роздивляючись обличчя.