Глава 5

                                                                                   Для брехні потрібні двоє. Один бреше, інший слухає.

                                                                                                                                                       Сімпсони

 - І як це збіса розуміти? - не стримався фаворит, обурений подібним вибриком й з огидою відкинув чужу панчоху.

Валєра мав розслаблений вигляд, милуючись грою світла від свічок на вині. На вині, яке вдарило в голову сильніше, ніж випите до того. Не дарма говорять, що градус краще не знижувати. Але хміль тільки підштовхнув діяти вже зараз, йти у ва-банк, не чекаючи, коли новий знайомий вирішить, як зіграти ним з найбільшою вигодою для себе. 

От не вірив він мужику, який так запросто буде ділитись своєю коханкою, ще й допомогти готовий. Валєра взагалі, по роду служби, не вірив на слово. А тут ще й влада та вплив замішані, які, безперечно дають цьому Доббі його становище.

Гратися у гаремні війни та косплеїти Хюррем, яка “посунула” Махідевран він не збирався. Як і пережити ті стоп’ятсот інтриг, які встиг побачити у кількох серіях, що колись був змушений подивитись з бабусею. По-перше, не мав схильності ітриганити навзаєм, хоч і був обережним, але звик діяти прямо. По-друге, той султан, тобто імператриця, точно не те, за що він хоче боротись. Але ж можна й вдати?

- А так і розумій, - Валєра підняв погляд на старого фаворита й демонстративно закинув ногу без панчохи на одягнену в неї. Ніякої пафосної брошки не мав, як навіть взуття, але ноги мав гарні, чим таємно пишався - або ти допоможеш мені або будеш вільний. Бо якщо я тут залишусь, ти залишишся без роботи.

Доббін несвідомо зробив крок вперед й стис кулаки, а Валєра поспішив миролюбно додати:

- Ти не подумай, я не претендую. Просто якщо жінка, охоронцем серця якої ти є, висмикує у своє ліжко чоловіка з іншого світу, як колись тебе, це, погодься, тривожний дзвіночок. Може я й не тямлю нічого у магії, але не думаю, що це так легко, й робиться для забаганки.

 Звісно, думаю, ти зможеш знайти спосіб, як від мене позбутись. Але, якщо зі мною щось трапиться у палаці, в першу чергу подумають на тебе, це і дурню ясно. Не знаю ступінь прив’язаності до тебе імператриці, але вона не здалась мені всепрощаючою та терплячою. Та, якщо допоможеш мені, можливо, я зможу підказати, чого їй зараз не вистачає.

Доббін мовчав і лиш свердлив поглядом хлопця, що відповідав йому щирою, хмільною посмішкою і дуже паскудним поглядом навзаєм. Навчали його десь цьому, чи що? Як шкода, що він не встиг таємно вивчити записи графині Гузеві про цього молодчика. Думав, буде мати більше часу. Хто ж знав, що Атеріна не захоче чекати довше, ніж хлопець оговтається та одягнеться належним чином. Мабуть, вже підозрювала, що Доббін може викинути якогось коника. Тому так, він не може просто влаштувати нахабі підвернутий каблук на високих, крутих східцях.

З величезним зусиллям старий фаворит змусив себе посміхнутись:

- Гаразд, не буду вдавати, що зовсім не стурбований. Але не тільки тому, як ти гадаєш. Я спостерігав за тобою лише якихось хвилин двадцять, а вже помітив, що ти… інакший. Більше схожий поведінкою на чоловіків ельфів. Хоч над ними панує королева, як і у нас, але фактично вони рівні у своїх правах з жінками. - Доббін ледь плечима не пересмикнув та з огидою додав - А часом так взагалі, походиш на варвара зі степу, які, прости Богине, сповідують патріархат. Їх Хан навіть свій гарем з жінок завів, коли остаточно порвав дипломатичні відносини з нашою країною. Ти би бачив, як лютувала Імператриця, ледь війну не оголосила. Та зараз у пріоритеті Гай Кін. Тому я хвилююсь за спокій Її величності, боюсь ти можеш принести у її життя більше змін та новизни, ніж вона того хоче. А я занадто сильно її кохаю…

- Просто для цікавості й щоб розбавити розмову, чому вона так палає за той Гай? І яка їй справа до того, у що вірить інший народ?

- Ну, добре, раз я сам обіцяв відповісти на всі твої питання, поясню. Колись Гай Кін, як і решта земель дріад, були окремою територією, державою. Ну, вони так вважали, а так зовсім дикі були. Коли наша Імперія заснувалась, їхня держава отримала велику честь увійти у її склад. Доступ до великої культури та мови, прихильність імператриць минулого. Та тамтешні жителі завжди мали якийсь буйний норов, коритись не любили й не цінили того, що їм дарують. 

Мову вчили з неохотою, культуру не приймали. Врешті домоглись свого та нещодавно від’єднались від нас. Гай Кін залишився імперії, як подарунок.

 Не усміхайся так багатозначно,”подарунок” звучить краще, за “відкуп”. Так от. Без дріад Гай почав занепадати, тому імператриця Атеріна, милістю своєю, дозволила їм знову там оселитись й доєднати до своїх земель. За умови мирного життя з імперцями, які туди пересилились до того. Справи в Гаю пішли на лад, але навряд то завдяки дріадам.

 Атеріна провела не один обряд до Богині й та просто не могла не відгукнутись на прохання імператриці. Тому Її величність, зрозуміло, забажала повернути назад до лона імперії Гай. Тим більше наші люди, що живуть там, самі мріють про це й дочекатись не можуть повернення у цивілізоване суспільство. Щоб ти знав ми навіть референдум там провели! Але дріади зовсім знахабніли. Утискають наш народ, на переговори не йдуть ще й відбиваються. Тому Гай Кін така болюча тема для імператриці, та що там, Атеріна просто шаленіє з того. Ти що, вдавився? По спині постукати?

- Та…так…нічого…- Валєра дійсно вдавився вином й намагався прокашлятись, одночасно давлячись чи то від сміху, чи то від сліз. - Просто гикавка напала. Й дежавю, наче вже десь таке чув. Чи навіть бачив… Так ви тому Гаю особливий статус хочете? Чи може задавити дріад цим як його... нормандським форматом? 

- Чим? - на чоло Доббі набігла зморшка. Слова зайди його неабияк збентежили.

- Ну це коли глави інших країн збираються на консиліум і намагаються задавити непокірних авторитетом і погрозами спільних санкцій, - безпечно пояснив дільничий все, що чув про політику у новинах.