23.

Сьогодні нас зібрали у малій вітальні з самого ранку. Дівчата стовпилися біля віконних отворів, намагаючись дихати повітрям, тоді як я почала розглядати обстановку кімнати. Невелика світла вітальня з єдиним світло-блакитним диванчиком у кутку, біля якого стояв білий журнальний столик. Не дістає тільки півоній на ньому. А так все виглядає дуже лаконічно, як для небіжчика. Адже що ще потрібно мертвій людині, щоб її не відволікали від вічних справ? І я трохи посміхнулася своїм думкам. Добре, що цього ніхто не помітив. Після вчорашньої сварки з королем, чергової з наших сварок, мене все ще мучить дивне передчуття, і не можу зосередитись через слова незнайомця. Що, якщо мені не судилося виправити своє майбутнє, і я застрягла тут без найменшого шансу на порятунок? Адже навіть нема з ким поговорити до душі.

Двері відчинилися, і в кімнату зайшла Хілена Ромбелорд.

- Дорогі леді, дякую, що так відповідально відреагували на моє прохання, і прийшли вчасно. - Промовила розпорядниця відбору. Дівчата дуже швидко підскочили і вишикувалися в одну лінію. І лише я зайняла свою сіру клітку останньою. - Який чудовий ранок, не находите? І які чудові новини... Король оголосив відбір офіційно відкритим. І перше випробування розпочнеться прямо зараз.

Я не особливо зрозуміла, радіє вона чи лукавить, але як таке може стати щасливим квитком для мене? Що, якщо я провалюся сьогодні? Що я потім робитиму? Куди я піду? Всі дівчата, які програли, повинні незабаром покинути замок, і повернутися додому. А що робити тим, хто не має домівки? І не тільки я спантеличена подібним результатом подій. Всі загомоніли разом від невдоволення, перебуваючи у шоковому стані.

Годинника у мене немає, але було не більше 7 ранку. Нам навіть не дали одягнутися і прийняти ванну, як загнане стадо овець, притягли до вітальні і наказали чекати. Обраниці короля виглядають втомленими, пошарпаними та заспаними, і боюся уявити, як виглядаю я. Мішкуваті халати і розпущене зім'яте волосся явно не привернуть уваги його величності, і кожна розуміла це.

- Але мадам Ромбелорд, може ми хоча б поправимо зовнішній вигляд? - Заговорила Стелла де ла Флерін.

- І поснідаємо для початку... - слідом добавила Алінь ді Амалі.

Дівчата почали перешіптуватись, підтримуючи таку ідею.

- Леді, тихіше, все вже вирішено. Відмовитися ви можете, але в такому разі доведеться покинути замок прямо зараз.

Усі знову почали переглядатися, вникаючи, наскільки серйозною є ця заява. Чи буде король ризикувати своїм єдиним шансом на те, щоб продовжити рід? Але потім я згадала деякі з вчинків Флоріана, особливо стосовно себе, і засумнівалася у його розсудливості. Він зовсім не зацікавлений у перемозі однієї з нас. Для нього це лише традиція предків, якої варто підкоритися, але якої не варто дотримуватись повною мірою. У легенді йдеться про спадкоємця престолу, але не про велику і світлу любов до обраниці. Яка різниця, якщо вона буде страшною та дурною, якщо після народження дитини їм не обов'язково ділити спальню.

- Змагання триватиме 2 дні, але вам здаватиметься, що ви тільки заснули та поринули в історію, яка повторюватиметься по колу, якщо не виконати завдання правильно. Вся суть у перевірці, як швидко ви можете впоратися зі своїми страхами і яка у вас реакція на них. Ми хочемо побачити, як швидко ви зрозумієте, що навколишній світ – ілюзія.

- 2 дні? - загули всі.

- Не бійтеся, леді, ви не будете відчувати втоми, наші лікарі простежать за вашим станом, доки ви будете в стані симбіозу.

- Симбіоз? - Вигукнула Кара ла Рашель. - Що це означає? Що це таке?

- Вас занурять у стан летаргічного сну.

– Наскільки це небезпечно? - знову вигукнула дівчина. – Мені вже дуже страшно. - і всі знову шепотілися. На їхньому фоні я виглядаю досить тихою та дивною збоку. Але може це тому, що я вже сплю… десь там, у засніжених заметах Києва? І як, до речі, вони можуть поставити досліди на мені, якщо душа моя з тілом не зовсім ідентичні зараз? Чи зможуть вони побачити мене справжню?

- Тихіше, тихіше, нічого небезпечного в цьому немає. Не для всіх, принаймні.

- Тобто я можу не прокинутися, якщо не зможу подолати свій страх? - Вигукнула дівчина в зеленому. 

- Фактично це неможливо, але цю ймовірність теж не варто виключати. Для цього ви і народжені, міледі, щоб повністю догодити королю, і бути гідною партнеркою йому, і сильною опорою для королівства. Королева не може бути слабкою, і здаватися за будь-якої нагоди, якщо боїться за своє життя. Правителі повинні бути підкорені своїй спадщині, і цьому вас теж навчатимуть на уроках, де ви також зміцните за собою статус лідера та грамотного переговорника у світських колах.

– Але нам ніхто не говорив про подібне… – зашепотіли всі.

- Коли на місто нападуть і доведеться рятуватися, це не буде навчальною перевіркою, і якщо королева загине, це добре не позначиться на королю. Ми не можемо ризикувати тисячами життя…

- І тому ви не проти ризикнути нами? - Додала я.

Дівчата відразу ж спрямували свій погляд на мене, а я не планувала висловлюватися, просто вилетіло.

- Леді Аделаїда, ось особисто вам, персонально вам, і взагалі не варто про це замислюватись. Не факт, що ви пройдете далі, ніж три випробування. Залишіть свої упередження та страхи при собі. - процідила Хілена Ромбелорд. - Нема чого плутати думки гідних світу цього.

Всі засміялися, а я закотила очі, та опустила голову: мовляв, мовчу, мовчу, хоч це було брутально і прикро. Хіба я винна, що тіло, яке мені належить зараз, виявилося штампованим, і я пов'язана по руках, тому що не можна відмовитися добровільно від мітки? Я ж не винна, що навіть у цьому житті мені судилося бути жебраком, не я вибирала долю.

- І так, у вас є п'ять хвилин на збори, і потім зустрічаємось у лікувальному крилі.

Я не особливо поспішала, і переодягатися теж не було бажання. Вже все вирішено за мене, то навіщо намагатися? Прийшовши до кімнати, лише почистила зуби, вмилася і зав'язала волосся у високий хвіст. Не важливо, якщо це не виглядає естетично, або так не личить тутешнім леді, я просто втомилася від усього. Начебто вільна, а полетіти нікуди.