20.

- Я бачу, ти зовсім одужала. - їдко процідив король. - Можемо відкривати випробування. Я радий, що це закінчиться швидше, ніж очікувалося.

З цими словами він підвівся, і просто вийшов із моєї кімнати. Ось так просто підвівся і вийшов. Я ж залишилася віч-на-віч зі своїми жахливими думками, і без жодної ідеї, що робити далі, зокрема, як пройти цей зловісний відбір, і вижити, а головне, як повернутися додому.

Через пару годин служниця принесла золотий свиток з правилами участі та розкладом випробувань, а потім посміхнувшись, швидко пішла. Я вирішила не поспішати до знань, і залишила це на потім, продовжуючи сидіти закутаною в ковдру.

У двері тихо постукали, і зайшла моя покоївка, допомогти одягнутися до сніданку.

Сьогодні вона виглядає незвичайно: якось стримано і літає в хмарах. Я вирішила скористатися ситуацією і дізнатися в неї інформацію.

- Розкажи мені більше про випробування? - Попросила я, коли вона почала розкладати сірі стрічки в ряд, намагаючись вибрати, яку заплести мені у волосся, надаючи занадто велике значення, ніби вони чимось відрізняються один від одного.

Кара трохи здригнулася від запитання, і з недовірою подивилася на мене, немов сумніваючись, чи можна мені довіряти.

- Нумо! - Зажадала я. - Я хочу бути обізнаною про те, що на мене чекає в майбутньому, ти ж знаєш, що я не місцева.

З хвилину повагавшись, вона зважилася. Чи втамовує свою балакучість, чи насолоджується моїм переляком.

– Ну, кажуть, відбори суворі. На випробуваннях можна навіть загинути, запутавшись у страхах. Це ж перевірка на витривалість, адже обраниця, яка перемогла, буде не тільки королевою нашої держави, але ще й дружиною дракона, а вона повинна бути сильною і хороброю, щоб народити достойного спадкоємця. Адже раніше, коли ще не існувало відборів, коли створювалися сім'ї за коханням, багато хлопчиків народжувалися недоношеними та вмирали, бо гени дуже слабкі, і їхні тіла не витримували перетворення. Їх матерів скидали зі скелі, як зрадників королівства, що затуманили і зачарували чорною магією найсильніших світу цього, а отці-дракони продовжували шукати ту саму, єдину, щоб продовжити рід. 

Будучи в жалобі і оплакуючи кохану, вони ставали слабкими і вигідним пішаком у грі на виживання для ворогів. Час йшов проти їхньої волі. Потреба згуртування, і жага світу перевернули свідомості багатьох городян, і ті кинулися шукати віру в протестах. Драконів рід почав вимирати, тому й вигадали відбір, щоб спростити умови. Та ще й це прокляття... - тут вона осіклася, і злякано подивившись на мене, змінила тему. Я ж не хотіла її бентежити, тому продовжила покірно вислуховувати хоч ту інформацію, що вона готова розповісти зараз, а решту вже потім дізнаюся. – Але відбори рідкісне видовище. Це буде перший за багато століть, я вся в передчутті. - Раптом пропищала Кара, і мене аж пересмикнуло. Я теж вся в передчутті того, як би вдало втекти. Але не видаючи, лише посміхнулася, і кивнула.

- А що змінилося зараз?

- Як!? Адже смерть А… - вона знову осіклася, і, повільно, продовжила вже більш тактовно. - Коли щось змінюється в житті правителя, трапляється щось непередбачене, або він сам відмовляється від своєї долі, тоді набуває чинності родове прокляття. Це перший відбір за багато років у нашому королівстві не тому, що раніше ніхто не робив помилок, тут скоріше справа в крові та титулах. І тому всі дуже чекають на результат грандіозної події, і сподіваються на добрий кінець. 

Але не для мене. - Раптом проскочило в голові. – Мене всі ненавидять тут.

Я лише помітила, що Кара приховує багато від мене, і дуже цікаво, якщо інші учасниці в курсі того, що відбувається. Я маю з'ясувати всі таємниці. Може, це і є моє призначення тут? Адже так завжди у фільмах та книгах, що з'являється загадковий персонаж, і потім рятує життя всіх тих, хто застряг по вуха у проблемах.

- Як з'являються мітки? – поцікавилася я.

- О, цього ніхто не знає. - Дівчина розвела руками. – Все дуже індивідуально. Але якщо мітка з'явилася, то дівчина здатна пережити багато, і більш-менш підходить дракону. Це означає, що є ймовірність того, що їхня енергія співпадає. А далі... Все прояснюється на випробуваннях. Тільки найсильніша переможе. І прогнози ставити зарано. Передбачити нічого неможливо.

Її відповіді мене зовсім не втішили. Виходить, треба покластися на долю, але це не найкраща ідея. Мені потрібно відшукати бібліотеку, і почитати історію цього міста. Не хотілося б померти завчасно.

- Ти не проводиш мене до бібліотеки? - Мило посміхнулася я.

Коли ми підійшли до величезних дубових дверей, з гравіюванням голови драконів, я вже зрозуміла, що це не буде звичайна бібліотека, до яких я звикла у себе в місті. Для того, щоб відчинити їх, потрібно було проколоти палець, і прикласти його до язичка, що ледь виступає, як данина поклоніння короні. Відбиток читається один раз, і залишається всередині дерева назавжди, а значить, що доступ безмежний, і лише король може відмовити у відвідуванні бібліотеки. А якщо все настільки секретно, я точно знайду необхідну інформацію. Навіть стало приємно від цієї думки.

Вітальня виявилася досить просторою, в кілька поверхів, і вшир на пару кілометрів. Посередині стояв величезний масивний стіл, з ледь тлівшою свічкою всередині лампи. А з боків красувалися кілька м'яких диванчиків. Я прийшла в шокове становище від побаченого. У горлі заперло від пилюки, і я голосно чхнула, від чого випадково підняла очі в стелю. Ехом розлетівся мій “ого” вигук. Тут і справді поміститься цілий дракон, і ще один може на ньому танцювати на повний зріст. Скільки тут поверхів!?

- А у вас люблять читати книги, як я подивлюсь. - Сказала я, на що Кара лише усміхнулася, і схиливши голову в реверансі, швидко пішла.

З чого почати? Так я і за пару років не впораюся. Треба визначитися, що найголовніше.

Я пройшла пару коридорів, загорнула за ріг, другий, і здається, вже заблукала. В іншому становищі я тільки зраділа б такому величезному вибору для завзятого читача, як я, але не зараз, коли час підтискає.