Розділ IV Данило та Марина. Побачення на даху

Пройшло три дні. Вранці, збираючись на роботу в поліцію, Данило дивився на себе в дзеркало - чоловік років 35-ти, брюнет з карими очима, гарне обличчя, широкі плечі з підкачаними м'язами. Він завжди подобався протилежній статі, але, на щастя, нарцисом не став.

З дитинства Дані подобалось розгадувати загадки- кросворди, ребуси, судоку, а потім вже і більш серйозні загадки. Він вирішив бути поліцейським ще малим хлопцем після перегляду серіалу "Комісар Рекс". Фільм йоно дуже вразив, навіть з друзями вони іноді грали в нього. Звісно Даня був головним героєм, Ріхардом Мозаром. Навіть і собака був, адже Матвієнки любили цих тварин. Роль Рекса дісталась його псу Річарду, теж німецькій вівчарці доречі.

Данило думав над ціє справою- зникненням моделі Влади та трупом нещасного чоловіка її квартирі. Вчора вранці вони з Мариною з'ясували, що мертвого чоловіка звали Сергій Назаренко, стоматолог однієї з приватних клінік Києва. Та це ні крок поки що не наблизило їх до розв'язання загадки де знаходиться зараз Влада Куликовська. Якщо вона ще звісно жива. Все може бути. Від роздумів його відволікла його дружина, а за сумісницвом і колега Марина.

- Даня, ти там ще живий? Чи коронера викликати? (це у слідчих такий чорний гумор).

- Звісно, люба,- промовив Данило та вийшов з ванни по пояс голий з білим рушником на шиї та вологим скуйовдженим волоссям, що йому дуже пасувало.

- Мені треба збиратись, а то ми запізнимось,- вже м'якше промовила Марина.

- Марисю, звісно. Піду зроблю нам поки кави.

Марина Козачок теж весь ранок думала про зникнення Влади Куликовської, чомусь ця справа не йшла в неї з голови. В Олександра Короля було алібі - камера на заправці зафіксувала його в приблизний час вбивства жертви - він заправляв там своє авто. 

На відміну від свого чоловіка Данила, Марина вирішила стати слідчою випадково. Взагалі-то в дитинстві вона, як і всі, хотіла стати вчителькою. Все змінив випадок. Якось, коли дівчині було вже 15 років, до них в будинок заселилась молода жінка Оксана. Маринка навіть трохи потоваришувала з нею, потім сталось горе - жінку знайшли мертвою біля будинку. Марина була шокована, як і всі жителі будинку, була шокована. Ба більше, їй було дуже шкода Оксану, таку життєрадісну та привітну. Вбивцю шукали довго, але так і не знайшли. З тих пір Марина вирішила стати слідчою, щоб розкривати такі справи та знаходити винних.

На роботі молода жінка познайомилась з Данею Матвієнком. Він їй сподобався не одразу, адже вона  ніколи не любила смазливих чоловіків, але доля вирішила інакше - їх поставили напарниками. Ось тоді Марина і зрозуміла, що Данило- це той чоловік, що їй потрібен.

Коли Даня Матвієнко зварив для себе та своєї красуні-дружини каву, хтось зателефонував йому на мобільний телефон. Вислухавши співрозмовника, Данило спохмурнів, а потім промовив: 

- Зрозумів. Виїжджаємо!

Нашвидкуруч випивши кави, подружжя Матвієнків швидко зібрались та поїхали на місце, де знайшли непритомною Владу Куликовську.

Що ж до Адель, то за ці дні вона поки що несильно просунулась у власному розслідуванні. Через це останнім часом дівчина була дещо на нервах. Та ще цей неприємний сон: цієї ночі Аделі снилось наче вона десь блукає, кругом темрява, і тому дуже погано видно. Влада кличе її, Адель йде на голос подруги, проте не може її знайти. Раптом перед собою вона бачить постать в білому, що стоїть задом до неї, біля неї стоїть мертвий Сергій Назаренко. На запитання дівчина хто вона, постать лише сміється жіночим голосом та починає повертатись до неї. Аделія закричала та прокинулась. Вона була впевнена, що побачила, хто сміявся, але ніяк не могла пригадати.

Як то кажуть, біда не ходить одна. На підтвердженя цього Адель сьогодні отримала чергову погрозу тепер вже у вигляді смс- повідомлення. Текст був наступним: "Якщо не припиниш копати там, де не треба, опинишся в компанії своєї подружки". Короче кажучи, весело.

Що ж до амурних справ, то поки що Іван чомусь не дзвонив. Дівчина вже почала втрачати надію, що він вийде на зв'язок. А от Гліб...Виявилось, що ті білі троянди прислав саме він. Про це він розповів при їхній останні зустрічі ввечері в день зникнення Влади. Адель пригадала ту розмову. На її запитання "Глібе, що ти тут робиш?" Гліб відповів, що прийшов поцікавитись чи сподобались їй квіти, які він залишив у консьєржки. А потім несподівано запросив на побачення. Адель відмовилась, проте зараз вже почала сумніватись чи правильно вона вчинила. Все таки з Глібом вона почувалась комфортно та затишно, він був симпатичним, до того ж веселим співрозмовником. 

Дівчина й не знала, що Іван всі ці дні був за кордоном у терміновому відрядженні. Справ було стільки, що він просто не мав часу написати чи подзвонити їй, хоч і дуже хотів.

Вранці, на сьомий день після зникнення подруги, Адель сиділа на кухні, підібгавши під себе одну ногу та жаліючи себе нещасну. Аж раптом до вікна підлетів темний птах - голуб, що спочатку уважно подивився на дівчину своїми очима-намистинками, а потім постукав у вікно. "Буде якась звістка",- подумала Адель, навчена життєвим досвідом. Так було і в дитинстві, коли до них на балком залетів темний птах, постукав у вікно та полетів. А ввечері їм подзвонили по телефону та повідомили сумну звістку- помер дідусь дівчинки Петро Гордієнко.