Зранку наступного дня Адель прокинулась рано, адже в неї на сьогодні була запланована купа справ. Розпочати вона вирішила з візиту до модельного агенства "Мілана", де працювала її зникла подруга Влада Куликовська. Модель мала подругу Каріну Островську, поговорити з якою якраз і хотіла Адель. Після цього дівчина планувала побачитись із загадковим Артуром Кравченком, дані якого значились на знайденій візитці в кишені трупа. Було зрозуміло, що зникнення подруги та вбивство незнайомця скоріш за все якось пов'язані. Адель не знала вбитого, проте Влада розповідала, що в неї з'явився залицяльник. Треба було запитати у Каріни та показати їй фото загиблого. Також був шанс, що адвокат Артур щось знає.
Коли Адель виходила з будинку, її несподівано зупинила консьєржка:
- Аделечко, добрий ранок! А в мене для тебе сюрприз - величезний букет білих троянд. Сьогодні вранці якийсь молодий чоловік приніс і попросив тобі передати
- Добрий ранок, Глафіро Федорівно!- привіталась і дівчина, дивлячисть на милу невеличку бабцю-кульбабку, що сиділа в кімнатці для вахтерів і дивилась на неї через скло.- А який цей хлопець з себе був?
В глибині душі Адель сподівалась, що квіти від Івана, з яким вона познайомилась вчора на відкритті книжкового магазину.
- Високий, гарний, з русим волоссям. Мені дуже сподобався, ввічливий такий.
"Точно Іван",- зраділа Адель.
- Дякую Вам! - сказала Аделія, беручи до рук великий букет неймовірно гарних білих троянд зі стильним фісташковим бантом.- Все, я побігла,- додала вона.
- Бувай, дівчинко! Вважай на себе,- донеслось до Аделії, яка саме відкривала двері під'їзду.
- Дякую!- промовила вона, весело посміхаючись до літньої жінки.
Вийшовши на вулицю, Адель швидким впевненим кроком дійшла до своєї красуні-автівки яскравого червоного кольору та швидко вмостилась на зручне водійське сидіння. Вона ще раз поглянула на букет, щоб помилуватись, та раптом помітила в ньому записку. Ммм, несподівано. Дівчина швидко дістала та розгорнула її, відчуваючи як шалено калатається в грудях серце. Гарним розмашистим почерком на цупкому папері було написане наступне: "Для незрівнянної, найкращої та єдиної". Без ініціалів вкінці. Інтригуюче, що не кажіть.
Адель згадала, що час було їхати у "Мілану", тому впевненим рухом руки завела машину та обережно виїхала з двору, потім натиснула на педаль газу і помчала до пункту призначення. Їхала вона довгенько - затори на дорозі давалися взнаки. Нарешті вона дісталась до модельного агенства. Дівчина глянула на смарт-годинника на своїй лівій руці- 11.30. Довгенько ж вона добиралась, аж цілих 50 хв! Ну нічого, головне, що вона тут.
Агенство "Мілана" знаходилось на. першому поверсі гарного п'ятиповерхового будинку в центрі міста. Вийшовши з автівки, Адель побачила перед входом поліцейську машину. Дівчина швидко пішла до входу "Мілани", відчуваючи, що поява поліціянтів може бути пов'язана зі зникненням Влади.
Та зайти всередину будівлі молода письменниця не встигла - двері розчинились, і назустріч Аделії вийшли вже знайомі їй слідчі Данило Матвієнко та Марина Козачок, які вели під руки директора агенства Олександра Короля, високого імпозантного 50-тирічного чоловіка з густим темно-русим волоссям, ледь сивим на скронях. "Значить солодка парочка слідчих вже тут",- промайнуло в дівчини в голові.
На здивований вигляд дівчини, чоловік вигукнув:
- Адель, клянусь я нічого не робив! Цю сежерку Влади мені підкинули в машину. Передай Анджелі, що я тут ні до чого. Я любив Владу, вона була моє улюбленою моделлю. Нащо мені це робити?
- Ходімо вже,- суворо промовила слідча Марина, і Олександр з обома працівниками правоохоронних органів пішли в бік поліцейської машини.
- Добре, Сашо, я все передам!- крикнула вслід йому Адель.
А потім дівчина із жалем в серці дивилась як її хорошого знайомого, якого вона знала як порядну і чесну людину, саджають в наручниках до поліцейської автівки, що повільно почала від'їжджати від модельного агенства "Мілана".
Їдучи в машині разом з двома слідчими Олександр запитував себе як так сталось, що він опинився тут, під підозрою поліції? Все життя промайнуло в нього перед очима. Ось він ще маленьким хлопчиком йде до школи з мамою за руку, а ось вступає до інституту. Також він думав про свою милу та добру дружину Анжеліку, Анжелу. Що тепер з нею буде? З ними усіма? Більше ні про що він не встиг, адже машина зупинилась, і чоловік-поліцейський наказав Олександрові виходити. Час було розплачуватись за своє минуле. Чоловік виліз з автівки та з високо піднятою головою попрямував у відділок.
Провівши поглядом поліцейське авто з сиренами, Адель оговталась та, не гаючи часу, швидко пішла до модельного агенства. В "Мілану" її пропустив знайомий охоронець Анатолій. Подарувавши йому вдячну посмішку, дівчина пройшла повз та пішла в напрямку модельного агенство, яке займало майже весь перший поверх. А там як завжди було як у вулику - люди метушились у справах із страшенно заклопотаними обличчями. Привітавшись з декількома знайомими моделями, Адель вирушила на пошуки Каріни. Вона знайшла дівчину у кімнаті відпочинку. Модель сиділа, смакуючи кавою з вершками низької жирності (це ж моделі!, Каріна завжди таку пила) та гірким чорним шоколадом. Побачивши свою хорошу знайому, вона привітно помахала рукою.