Розділ I Адель. Початок розслідування

Почувши дзвінок в двері квартири подружки, Адель швидко пішла їх відкривати. Відчинивши вишукані чорні двері, вона побачила  перед собою двох молодих поліцейських у формі.

- Добрий день. Слідчі, капітан Данило Матвієнко та сержант Марина Козачок, - відрекомендувався симпатичний темноволосий поліціянт, показавши посвідчення.- Дозвольте пройти досередини, - додав він.

Після його скоріше наказу, ніж прохання, Адель відступила в сторону та пропустила двох представників правоохоронних органів до квартири.

- Нам прийшло повідомлення, що Ви знайшли тут труп, - сказав капітан Матвієнко.

- Труп чоловіка, - уточнила його помічниця.- Де він, шановна?

- Тіло нещасного чоловіка у вітальні, - відповіла Адель Марині Козачок, яскравій шатенці середнього зросту з овальним обличччям та родимкою зліва над верхньою губою. 

- Ведіть нас туди,- наказав Данило Матвієнко.

Адель слухняно повела їх до вітальні. Слідчі побачили перед собою тіло досить молодого чоловіка, з грудей якого і досі стирчав ніж, а біля нещасного розпливлась калюжа крові. Порадившись,слідчі розділились - Данило почав записувати свідчення Аделі, а його колега Марина пішла шукати понятих серед мешканців будинку.

Адель розповіла все як було слідчому. Слухаючи її, молодий чоловік записував все у свій великий чорний блокнот.

Хвилин через 10 повернулась слідча Марина Козачок з понятими. Першим Адель побачила сивого широкоплечого чоловіка років 50-ти, що зайшов слідом за помічницею капітана Матвієнка. Звали понятого Сергій Іванович Поліщук, жив він у сусідній квартирі. Останньою до кімнати зайшла жінка середніх років, яка жила на цьому ж поверсі в 42-й квартирі. Звали її Регіна Федоренко. Їх було двоє, як того вимагає з законодавство України.

- Так шкода, що Владочка зникла,- промовила Регіна, заходячи до кімнати.
 - Ви її знали?- запитав Данило Матвієнко.

- Так, досить добре - інколи заходили одна до одної на каву. Цікаво, куди ж вона поділась, - промовила задумливо Регіна, накручуючи пасмо світло-рудого волосся на палець.

- Зайдіть, будь ласка, завтра вранці до нас у відділок для дачі показів - може зможете розповісти нам щось цікаве про зниклу Владу Куликовську,- звернувся капітан Матвієнко до Регіни.

- Добре,- з прихованим небажанням промовила та.

 - А Ви знали зниклу Владу Куликовську?- запитала Марина Козачок у Сергія Поліщука.

- Тільки наглядно, особисто ззззнайомим з нею не був. Ех, красуня бббула,- сказав, дещо заїкаючись чоловік.

- Чому була? Ми її обо'язково знайдемо живою та неушкодженою!- не витримала Адель.

- Всім заспокоїтись,- промовив капітан Матвієнко, скосивши погляд на Аделію.- Шановні поняті, ми зараз проводитимемо обшук квартири, огляд трупа у вашій присутності, а ви потім вкінці підпишете протокол відповідної слідчої дії. Все зрозуміло?- запитав він, звертаючись до Сергія Поліщука та Регіни Федоренко.

- Так,- в один голос промовили ті та стали, не змовляючись, рівно як по стійці струнко.

- От і добре, - задоволено промовив Данило Матвієнко,

Після цього капітан Матвієнко разом з помічницею Мариною швидко взявся до справи. Спочатку слідчі оглянули місце злочину, сфотографували все в кімнаті, потім зняли відбитки пальців всюди, де вони були досить чіткі, оглянули труп і теж знайшли візитку в кишені куртки трупа. Адель задоволено посміхнулась про себе, адже знайшла її першою. Потім Данило Матвієнко разом зі своєю помічницею оглянули всю квартиру. Нічого цікавого вони при цьому не виявили.

Під кінець слідчі виявили, що ніж, яким вбили чоловіка ніхто з присутніх не бачив - Адель, Сергій та Регіна впевнено сказали "ні" у відповідь на запитання Данила чи бачили вони цей ніж раніше. На кухні в наборі були зовсім інші ножі. Значить, скоріш за все вбивця приніс його з собою. З цього випливає, що вбивство було сплановане заздалегідь.  І тут в двері знову подзвонили.

- Це мабуть наш коронер,- промовила Марина Козачок та впевненим пружним кроком пішла відчиняти двері.

Так і було. Прутківський Едуард Миколайович, поліцейський коронер, статечно вплив у кімнату. Це був високий чоловік з досить приємним обличчям в окулярах, русим волоссям та  випуклим черевом.

- Добрий день всім! А ось і я, Данило. Мариночка, виглядаєш чудово, як завжди! - промовив він приємним голосом.

- Дякую, Едуарде Миколайовичу,- усміхнулась вперше за весь час молода жінка.

- Добре-добре, Данило, вже мовчу, я не маю видів на твою дружину.

- От і гаразд,- суворо промовив капітан Данило Матвієнко.- Краще поглянь на нашу жертву. Що скажеш?- запитав він вже м'якше у Прутківського.

Коронер уважно оглянув тіло, а потім промовив:

- Труп свіжий. Чоловіка вбито десь дві години тому, більш точніше час смерті зможу сказати при розтині. Знаряддя вбивства- ніж досить великих розмірів. Смерть наступила від удару ножем. На даний момент це все.

Після цього санітари винесли труп, вкритий білим простирадлом, на ношах. За ними ж вийшов і Едуард Прутківський. Данило Матвієнко попросив поставити понятих підписи в протоколі слідчої дії та дозволив всім присутнім розходитись, що всі і зробили з превеликим полегшенням.