Пролог, або Труп незнайомця в квартирі подруги

Був звичайний сонячний день, такі як і безліч інших літніх днів. Аделія Гордієнко (для найближчих просто Адель) вирішила навідатись до своєї найліпшої подружки Влади.

І, як це часто буває в житті, за класикою жанру дівчата були брюнеткою та блондинкою. Аделія була світловолосою красунею зі стрункою фігурою середнього зросту, що просто обожнювала танці та різні вправи, тому й була в минулому чемпіонкою світу з бальних танців. Проте несподівано для всіх дівчина стала письменницею, ще й доволі відомою. Свої твори вона писала в детективному жанрі. Лише нещодавно вийшла з друку її книжка  "Слід Чорної пантери", а половину примірників вже розкупили. Адель була приємно вражена, коли їй повідомили цю приємну новину.

Влада ж Куликовська була протилежністю Аделі - струнка висока брюнетка з довгим прямим волоссям чорного кольору та котячими зеленими очима. Вона завжди була стриманою, розважливою та любила шикарне життя. Оскільки мала модельну зовнішність, то вже декілька років працювала моделлю в агенстві "Мілана".

Під'їхавши до будинку подруги, Адель припаркувала свою Мазду червоного кольору. Вийшовши з машини, вона впевнено попрямувала в напрямку одного з під'їздів багатоповерхівки. Дівчина хотіла натиснути номер квартири на домофоні, коли двері раптом відчинились, і звідти вийшов молодий широкоплечий чоловік в чорній шкіряній куртці. Він кудись явно поспішав. 

Зайшовши до середини будинку, Адель викликала ліфт. Їдучи в ньому, вона поглянула на себе в дзеркало. Звідти на неї глянула мила дівчина з приємними рисами обличчя - виразними бровами, красивими сірими очима з ледь помітним зеленим відтінком та повними губами. Стильно підкручене світле волосся медового кольору легкими хвилями спадало на плечі, гарно обрамляючи обличчя. Адель знала, що красива, але ще краще вона знала, що цю всю красу треба підтримувати, тому періодично зазирала в салони краси та займалась йогою. Остання надавала їй легкості та впевненості в собі.

Вийшовши з ліфта, дівчина попрямувала до потрібної квартири. Підійшовши до дверей квартири номер 47, вона раптом помітила, що двері ледь відчинені. Це дуже не сподобалось Адель, вона зрозуміла, що щось трапилось. Страх липкими руками стиснув їй серце.

Обережно прочинивщи двері, Аделія Гордієнко зайшла до квартири. Нікого. Вона рушила в бік вітальні. Зайшовши туди, дівчина зойкнула, притуливши руку до рота, - на підлозі лежав труп. Слава Богу, це була не Влада. На гарному дорогому килимі в неприродній позі лежало тіло якогось чоловіка середніх років. Вдягнений він був в коротку темно-коричневу куртку, джинси та стильні чорні черевики.

"Чоловік явно був не з бідних,"- оцінила Адель незнайомця.- Але що він тут забув? І де Влада?". Аделія кинулась на пошуки подруги. Обшукавши всю трикімнатну простору квартиру, вона зрозуміла, що Влади ніде нема - дівчина просто кудись зникла.

Несподівано Аделії захотілось не тільки писати детективні романи, а самій стати на якийсь час головною героїнею, яка розкриває страшні заплутані злочини. А оскільки з дитинства дівчина вирізнялась неабияким розумом, метикованістю, а з юності ще і авантюрним характером, то, не роздумуючи більше ні хвилини, Адель кинулась на кухню. Там, як вона знала, у Влади була невеличка шафка з різними ліками. Відкривши її двадцята, Аделія швидко знайшла потрібне- одноразові рукавички.

Не гаючи більше ані секунди, дівчина швидко пішла назад,  до місця злочину. Там вона швиденько все обдивилась, але не нічого цікавого більше не знайшла, крім візитки в лівій кишені куртки трупа. На ній значилось "Кравченко Артур, адвокат, юридична фірма "Кравченко і Ко", а нижче були зазначені стаціонарний та мобільний телефони. Дівчина швидко сфотографувала візитку, а потім поклала її назад до кишені нещасного покійника.

Не знайшовши більше нічого вартого уваги, Адель дістала мобільний та викликала поліцію. Поліціянти приїхали досить швидко - через п'ятнадцять хвилин почувся дзвінок в двері.