Янголи понеділка

Понеділок почався турбулентно. Зима на Йаре затягнулася, але нам доводилося попри складні погодні умови відправляти Янголів Понеділка на Землю.

 Ситуація видалася нестандартною - перехід душі ускладнився тим, що вона несподівано вирішила повернутися майже у самому кінці тунелю. 
Таке траплялося, нечасто, але у нас не було ніяких можливостей вплинути на ситуацію - нам потрібно було зафіксувати обіцянку душі про повернення, а саме головне, що це повинно відбуватися у присутності Янголів Понеділка, працівників нашого офісу Атобори, які постійно жили у міжпросторовому режимі - Енроча та Елібо.

Енроча - красива жінка, мулатка, десь 35-40 років по людських мірках, була мало говірка, любила читати у перервах між подорожами, одівалася як хіппі, сумувала за земним життям, а якраз через часті подорожі туди й віднайшла свій баланс.

Частина роботи Енрочі була в тому, щоб зафіксувати усі пройдені етапи душі у коридорах затемнень, аби чітко зрозуміти, з чим їй надалі працювати.

Елібо, на противагу, був аж занадто активним у спілкуванні, виглядав, як аристократ - високий, в міру худорлявий, біла шкіра, темне волосся та блакитні очі. Деякі на Атоборі нишком називали його Дракула, хоча мені це не подобалося. 

Їхня синергія з Енроче в роботі дивувала, здавалося, що такі протилежності не зможуть вжитися.

Надмірна досконалість Елібо викликала у душ подекуди здивування, коли він записував те, що вони обіцяли покращити по поверненню на землю. Він настільки був педантом у цьому, що кращого працівника годі було й знайти. Кожне слово було записане у правильному тоні та значенні, що опісля, на переході мало величезну цінність і неодноразово рятувало душі від неправильного розподілу.