Йаре

За невеликим квадратним вікном сніжило метеоритними уламками, зоряним піском та іншим міжпланетним сміттям, чомусь нагадувало старі, чорно-білі телевізори, з яких ми ще малими дивилися у своїх відрядженнях на Землі. 

Дивлячись на цю сіру картину, хотілося піти у осінній ліс, подихати справжнім та свіжим ароматом теплого сонця, надивитися кольорового листя і обійняти старі дуби. 

На моє щастя, наше поселення мало достатньо талантів, котрі змогли відтворити усю цю красу під галактичним дахом Йаре - сьомий поверх, осінні ліси Яліпонрету, тисни кнопку, відчиняй двері і ти вже у іншому світі торкаєшся людської природи.

Наша планета Йаре була однією з тих, яку називають люди - тонким планом, що насправді є просто іншим виміром, через які переходять душі із Землі - або до своїх наступних перевтілень, або на віковий перепочинок, або на роботу до офісу, який надалі часто називатиму Атобора.

Ми були схожими на образи людей, яких проживали з кількох останніх втілень, кожен житель Йаре вибирав свій аватар, але різнилися від людей тим, що не їли звичну для них їжу, не хворіли, бо оболонка проходила час від часу оновлення матеріалу, не одружувалися і не народжували дітей, так, як це лише умовно належало до кодексу життя землян.

Ранок починався спокійно, та наче й не дивно, бо з десяти людей в офісі, сьогодні нас працювало лише двоє - я, Арима, завідувачка відділу складних досліджень карми Адари та Ортепо, головний відділу по нерозділеному коханню. Про інших героїв нашого відділу - розповідатиму згодом. Обіцяю, що буде цікаво.

Я і Ортепо прожили більше ста людських життів ( відряджень на Землю ), тому змогли залишатися на Атоборі безтерміново, лише наше бажання ставало головною умовою угоди - на який час, з якими перервами і таке інше.

Я займалася складними справами, в яких важко було визначати відразу - за якою кармічною практикою варто послати душу на Землю знову. 

Такі справи тривали від одного тижня до кількох місяців: душа розповідала своє земне життя, деякі епізоди у дрібних деталях, потім складали план наступного перевтілення, підбирали батьків, країну та час. Одним словом - легко про це лише писати.

Ортепо вибрав вузьку спеціалізацію - нерозділене кохання, ставши справжнім магом своєї справи - закривав за день по кілька приходів, а також вів тих, хто по закінченню свого земного відрядження, приходив зі звітами про щасливе кохання.

Одне з наших з Ортепо відряджень було складним - ми отримали завдання від вищої Адари ( головне керівництво Йаре )
прожити своє нерозділене кохання, щоб зрозуміти покроково, як і які емоції проживають люди, аби дати їм найкращі направлення на наступні втілення. 

Такі практики не були звиклими, але в силу зрілости душі та змін міжстосункових енергій на Землі, ми теж потребували оновлення інформації на Атоборі.

Попри свою магічну силу, Ортепо вмів теж грати мені на нервах, тож деколи приходив до мого столу і починав говорити, як своє останнє втілення, Петро, з часів, коли ми разом проводили час на прожитті. 

Я стримувала свій гнів, бо це у мене викликало дивні відчуття старого фантомного болю, але єдине, що я могла зробити у той момент - запакувати його на півдня у стан мовчанки. 
Ортепо пускав блискавки з очей, але гра має свої правила - я не любила його жартів, він це знав, але навмисне час від часу заходив на мою територію і бавився незграбно емоціями. Людське деколи чіплялося за наші оболонки і притягувалося невидимо через митницю енергопостачання.