Розділ 16

Ман зустрічав їх з сумною посмішкою. Наразі, гарних новин в нього не було, а він дуже хотів би їх мати. Сказати хоча б щось втішне! 

Саті, котрий стояв поруч, побачивши Форсу, одразу побіг до неї. Він підхопив її на руки і міцно обійняв, це викликало легку посмішку на її зблідлому обличчі. Хлопець був безмежно вдячний Уні, котра врятувала Форсу, про що одразу сказав. 

– Не варто. – Уна не хотіла привертати зайву увагу, але все вийшло по іншому. Бергоніани, котрі вже чули про неї. Одразу підійшли до дівчини й Алхуза,  котрий широко розправивши груди, поважно йшов серед них. 
– Мад-Нату! – Звернулися вони до неї й почали доторкатися своїми руками до дівчини. Вона посміхалася й відповідала кожному на їх запитання. 

Оді йшла поруч з Авою, котра відчувала себе досить впевнено. Як-Хаф повільно йшов позаду дівчат разом з Торо. Він відчував вдячність до хлопця, котрий допоміг тоді у сутичці з людьми Кі-Но. Як-Хаф вже встиг йому подякувати, але той лише відмахнувся і попросив забути про це. Бо на його місці, Як-Хаф зробив би теж саме. 

Всі вони нарешті були вдома, могли відчути безпеку, спокій, котрого так не вистачало всі ці дні. Оді роздивлялася все навкруги, дивуючись кожній незначній дрібниці. Першим ділом, дівчина побігла до квітучих клумб і почала роздивлятися квіти. Вона нічого подібного раніше не бачила! Вона взагалі ніколи нічого не бачила! Лише холодні стіни Ноа. 

Коли з вітаннями було покінчено, Ман попросив всіх піднятися до нього на місток, котрий тепер був його кабінетом. Тому, всі одразу попрямували за ним. Вони розуміли, краще розказати все зараз, ніж відкладати на потім. 

Ава зайшла на місток і одразу побачила дівчину, котра уважно на неї дивилася. Форса привіталася з Ірмою й вони пішли далі. 

– Хто це? – Тихо спитала Ава. 
– Подруга. 

Ман підійшов до вікна, збираючись з думками. Чоловік, коли розвернувся, одразу подивився на Торо. Хлопець насупився, легко було здогадатися про що подумав Ман. 

– Як-Хаф, радий, що ти повернувся. Сподіваюся, тобі стало краще? 
– Так, мені вдалося зрозуміти як…як не нашкодити ні собі, ні іншим. 
– Чудово. – Ман помітно нервував, що почало передаватися й іншим. 
– Моє імʼя Аваліат Он-Ер. – зробила крок вперед Ава. Вона, на відміну від інших, не хотіла відтягувати момент розмови. Дівчина хотіла розставити всі крапки на “і” негайно. – Моя сімʼя, проживає тут вже майже шістнадцять тисяч років. Після того як Ісарі підбила наш корабель під час втечі. 
– Одразу до діла? – посміхнувся Ман. Дівчина йому сподобалася. 
– Звичайно. – Відповіла Ава на посмішку. – Я розкажу вам все що ви забажаєте. Крім цього, хочу вам представити мою племінницю Оданію. Вона дочка моєї старшої сестри, Агессії. 
– Це правда, в чому вас було тоді звинувачено? – несподівано спитав Ман. 
– Ви ж і самі знаєте, що ні. – Впевнено сказала Ава. Чоловік здивовано підняв брову. – Зараз про це не час. Краще перейти до того, що хвилює всіх нас. По перше, це Торо. 
– Так, мене справді це хвилює. 
– Можу вас запевнити, що він на нашому боці. Батько залишив хлопця помирати в Ноа, столиці Онера. Його планували згодом зжерти живцем. – Від швидкості Ави, Ман трохи розгубився. – Як би не Оді, він би помер. 
– Це звучить добре, але мені треба щось більше крім слів тої, котру я бачу вперше в своєму житті. 
– Ці слова правдиві. – Форса зробила крок до Ави. – Я спочатку спийняла її як і ви зараз, але згодом, зрозуміла, що Аваліат Он-Ер можна вірити. 
– Дякую, Форса. – Ава щиро посміхнувся дівчині. – Мане. – Вона знову перевела на нього погляд. – Друга річ, котра вас хвилює, це сам Кі-Но. В мене є що про це розказати. Моя мати зустрічалася з народом бергоніан, котрий проживає в Кільці чорних гір. Ви вже тут достатньо довго, щоб почути розповіді про нього. – Побачивши як він кивнув, у знак підтвердження її слів, дівчина продовжила. – Вона бажала вкласти з ним домовленість, про підтримку. Але він їй відмовив, вказавши, що вже має кращих союзників. 
– Це правда. – Слова Торо привернули до нього всю увагу. Уна підбадьорливо кивнула головою хлопцю, щоб він продовжував. – Коли ми летіли сюди, я увімкнув свій браслет. Він був розряджений увесь цей час, я зовсім забув про нього. Мені прийшло повідомлення, від Регіна, він наближений до Кі-Но. Його повідомлення підтверджує все що сказала Ава. Йоран прийняв пропозицію батька. Кі-Но допоможе йому перетнути гірські перевали, а потім вони разом розпочнуть війну. Спочатку на столицю Бергонії, потім підуть далі. Крім цього, серед ваших людей шпигун, котрий повинен допомогти Зіону забрати метеор для батька. 
– Чому ми повинні вірити якомусь Регіну? 
– Тому що він ненавидить мого батька і знаходиться там не з власної волі. Я вірю йому, а це значить, що наближається війна. 

Слова Торо здалися гучними в цілковитій тиші. Форса зціпила зуби, думаючи про того хто зруйнував всі їх життя. Уна повільно підійшла до старшої сестри й взяла її за руку. 

– Ми повинні зруйнувати ці плани й не дозволити йому допомогти Йорану перейти гори. Також, необхідно сховати всі метеори. – Зауважила Ава. 
– Всі вони надійно сховані. – Сказала Уна. – Він не отримає жодного з них. 
– Уна впевнись, що вони надійно сховані. Я негайно зустрінусь з радою, ми розпочнемо підготовку, – низьким голосом, неначе грім, сказав Ман. – Ніхто не повинен ходити на самоті, кожен повинен навчитися битися. Ми зобовʼязані попередити про небезпеку бергоніан. 
– Цього замало, необхідно поїхати до короля з королевою в столицю й особисто зустрітися. Розказати все як є, вони повинні знати, що відбувається. 
– Аваліат, я все це буду обговорювати сьогодні з радою. Тобі не варто так хвилюватися. – Ман зробив декілька кроків у її бік. – Все буде зроблено як слід. 
– Якщо ми будемо вагатися, то батько переможе. – знову заговорив Торо. Хлопець відчував страх за людей Фірре, знаючи на що спроможний Кі-Но.– Він не зупиниться. 
– Я вас зрозумів. Відпочиньте. Гейзка зараз на вулиці, допомагає в саду, а Марра, все ще непритомна. Саті проведи їх до неї. 
– Так, батько. 
– Ман…– знову щось хотіла додати Ава, але чоловік зупинив дівчину. 
– Відпочиньте, поговоримо пізніше.