Розділ 5

Хаук відчував себе безпорадним. Краще б вони приземлились у іншому місці. Вся провина лежала лише на Кі-Но. Він так легко віддав сина, що ніхто не міг прийняти це без осуду. Хоч це рішення дозволило їм залишитись тут і вижити, все одно кожен на Тейрі вважав це рішення помилковим. 

Погляди нерозуміння супроводжували чоловіка. Це почало набридати тому він висловив все що думає з цього приводу та остаточно закрив цю тему. Все що їм наразі залишилось, це чекати новоприбулих.

Перший місяць пройшов дуже повільно, але потім час ніби почав прискорюватись. Еір і Альрік продовжували виходити на розвідку, та нікого з онера більше не бачили й не чули. Їжа потроху вже починала закінчуватись, тому настав момент проаналізувати рослинність й тварин на можливість їх їсти. 

Ті змії, котрі водились у цій місцевості, виявились дуже смачними. Однієї вистачало на тиждень. Крім них, Сера і Евс збирали мушлі, ловили рибу. Водорості, повні йоду, доповнювали раціон. Та все одно, цього буде недостатньо, коли повернеться Тір з людьми. Регін з Альріком розвідували місцевість і натрапили на стада тварин, котрих планувалось полювати. Вони паслись біля коренеплодів, які підходили для людського споживання. Солодкуваті й ситні. Їх можна було смажити і варити. На відкритих галявинах, куди потрапляло більше сонця росли зелені ягоди. Кожна з них могла важити до двадцяти кілограмів. Вони лежали на землі і привертали до себе увагу місцевих пернатих тварин пряним та солодким запахом. Евс припустив, що так рослина розносить своє насіння на інші території. 

Не зважаючи на все це, Хаук не міг відійти від участі Торо. Радник відправляв йому повідомлення, та хлопець ніколи одразу не відповідав. Чоловік боявся, що з ним може трапитись невідворотнє. Зараз він бажав лише розказати Торо про наміри його батька, та Кі-Но заборонив це робити. Хаук розривався всередині. Якщо Торо дізнається, то онера теж будуть в курсі. А це значить невідворотну смерть хлопця. Вирішивши тягнути час, радник мовчав. 

Пізно ввечері, Хаук знову спробував вийти з ним на відеодзвінок, але відповіддю була лише тиша. Тільки ближче до ранку прийшло повідомлення: “Зі мною все в порядку, Хаук.” Це його трохи заспокоїло і чоловік постарався заснути. 

Дні тягнулись далі. Здавалось, ніщо не може порушити спокою цих земель. Сера, під наглядом радника, сама вона все ще побоювалась, виходила гуляти з донькою до океану. 

Дівчинка бігала біля краю води, а мати стояла не далі за крок від неї. 

– Скоро треба буде починати її навчання. – сказав Хаук дивлячись на дитину. — До чого в неї схильності? 
– До математики, техніки, також, як батько, вона починає цікавитись історією. – жінка перевела погляд на дочку, – Ана, люба, вода сьогодні холодна, пограй на березі, будь ласка.  
– Так, мамо. – засміялась дівчинка і побігла трохи вперед побачивши велику мушлю. 
– Хаук, ми зможемо тут жити? 
– Ми вже це робимо. 
– Ні, я весь час відчуваю небезпеку. Це не життя, а виживання. 

Це була правда, радник теж думав про це, та і багато про що інше. Кі-Но повинен зрозуміти, що треба змінити місце базування, бо тут не буде в них нормального життя. Але в найближчі місяці, ніхто звідси не полетить. 

– Нам час вже йти, скоро почне вечоріти. 
– Мамо! Можна я візьму це собі? – спитала дівчинка. Вона тримала ту велику мушлю, котру тільки що знайшла. 
– Так люба, бери. 

Дорога назад зайняла вже значно менше часу. Вони так багато разів тут ходили, що знайшли швидкий маршрут до Тейру. Не треба було блукати, як в перші рази, це сильно полегшувало повернення додому. 

Всі ці дні, кожен робив покладену на нього роботу. Кі-Но слідкував за цим невпинно, лише по вечорам він залишав людей у спокої і давав відпочити. Йому було важливо, щоб коли прибуде поповнення, все було готово для нормальної життєдіяльності. Якби ж знати ще скільки їх буде, стало б простіше, тому вони робили підготовку зі значним запасом. 

За цим пройшло ще трохи більше місяця. Далія як завжди слідкувала за системами Тейру, коли почула сигнал, котрого вони чекали. Очікування нарешті закінчилось! 

– Домі Кі-Но, два кораблі увійшли в атмосферу Адаір. Це Фірре і Сва-Сед. 
– Куди вони прямують? – одразу спитав він, коли увійшов на місток. 
– Сва-Сед прямує до пустелі на півдні, під гірським кільцем, а Фірре, – жінка перевірила інформацію, – Фірре змінив траєкторію. Він полетів на захід. 
– Це гарна новина, Далія. Значить Ман і Кіон не змогли домовитись. 
– Передай раднику, що тільки отримає повідомлення від Тіра, хай одразу прийде до мене. 
– Наступає час дій. – посміхнулась Далія. 
– Так, – Кі-Но теж не міг стримати усмішки, – слідкуй за ними. Якщо щось зміниться, повідом мене. 
– Буде зроблено, Домі. 

Пройшло не так багато часу, коли від Тіра та його людей прийшло перше повідомлення. Він обіцяв більше сотні людей, котрі з радістю приєднаються до Тейру. Це були гарні новини, тим паче місця вистачить для всіх. 

Чоловік повідомив, що все сімейство Он-Сі пережило знищення Уна-Ре. Єдиний момент, котрий турбував Тіра, це Кіон. Виходячи з доповіді, той поводив себе дивно. Майже ні з ким не спілкувався, став повною протилежністю самого себе. Тір застерігав, на Сва-Сед кояться незрозумілі речі, можливо хвороба, але вона поки мало кого торкнулась. Тому він попросив підготувати лабораторію, щоб швидко вилікувати людей, якщо в когось проявляться симптоми. 

Наказ був відданий дуже швидко. Задача підготувати лабораторію була на Регіні. Хоч специфіка його роботи була іншою, хлопець чудово орієнтувався і в цій сфері. Батьки близнюків були лікарями, це дозволило їм багато чому навчитися від них. На жаль, їх життя трагічно закінчилось за два роки до останніх подій. Вони летіли до Єржану, міста західних земель, але флаєр розбився. 

Еір не побажала приєднатися до брата в лабораторії. Дівчині подобались вилазки на розвідку чи провізією, але вона пообіцяла допомогти там при необхідності.