Розділ 4

Цікавість до події, котра сталась декілька годин тому, не могла залишити Кі-Но байдужим. Ще не так давно він вважав місцеве населення Іс примітивним, а вони знали їх мову, знали, в цьому чоловік був впевнений, імʼя роду Кі-Но. 

–– Як думаєш, я помилявся, коли вважав це населення примітивним? –– спитав він радника, котрий стояв поряд з ним. 
–– Не варто робити висновки так швидко. Це ніколи не призводить ні до чого хорошого. 

Вони стояли на капітанському містку і дивились в ілюмінатор. Сонце повільно наближалось до горизонту. 

–– Ви вже говорили з сином? 
–– Ні. –– Коротко відповів чоловік. Дивитись на обличчя Торо завжди було мукою. Син був повною копією своєї матері. Та ж форма обличчя, ніс, губи, міміка. Колір волосся і очей у нього був як в батька, але все одно він ніколи не буде схожий на Кі-Но так як на Юліу.  
–– Варто все розказати, бо він єдиний, хто майже нічого не розуміє. 
–– Тоді доручаю це питання тобі. В мене є справи більш доречні. 
–– Як скажете, Домі. Тільки питання, ви бажаєте щоб він звав все як є, чи інший варіант розвитку подій? 
–– Кажи правду, він все одно вже достатньо почув. Але попередь, щоб тримав рота під замком. 
–– Як побажаєте. 
–– Йди до нього зараз, мені потрібно побути на самоті. 

Залишившись наодинці, Кі-Но продовжував міркувати. Хаук був правий, не треба ставитись до розмови легковажно. Можливо краще створити союз, якщо він буде вигідним, і до цього дійде. Та сподіватися на легку домовленість він не хотів, тому старанно перебрав усі слова, котрі можна казати, а які ні. Що можна розказати, а що не варто. 

Можливо зараз, цим створінням здається, що вони мають перевагу, але це не надовго. Не пройде багато часу і все стане на свої місця. Кі-Но знав, він зможе взяти все потрібне для себе в свій час. 

Сонце опустилося ще нижче і чоловік, вперше за довгий час, зробив глибокий вдих й пішов до виходу з корабля. 

Волога в повітрі знову стала мрякою. Вона ширилась поміж природніх колодязів з почорнілою, від наступаючої темряви, водою. Світло в цей час вже майже не проникало крізь листя, тому кольори покидали місцевість. 

Чоловік повільно пройшовся серед бурштинової трави, очікуючи на відвідувачку. Щось ворухнулось біля його лівої ноги й різко вчепилось в щиколотку. Різкий біль пронизував, а щось продовжувало здавлювати, обертати його ногу з неймовірною силою. Чорна змія швидко рухалась, але Кі-Но не видав жодного звуку. Зціпивши зуби, чоловік схопив її за голову і здавив очі. Рептилія одразу відкрила пащу, та хватку не послабила. Вона намагалася рухатись далі, та він міцно тримав її своїми руками. 

Легка вібрація пройшлась по поверхні води і рептилія на секунду завмерла. Цього вистачило, щоб Кі-Но дістав ніж й увіткнув його у голову змії. Вона ще декілька хвилин звивалась, а потім нарешті затихла. 

–– Я врятувала твоє життя. –– почув він тихий голос в декількох метрах від себе. –– Доречі, вона не отруйна. 
–– С ким маю честь говорити? –– спитав Кі-Но і відкинув мертву змію в сторону. 

Жінка повністю вийшла із води та підійшла до рептилії. Вона підняла її з теплої трави та відкусила шматок мʼяса. 

–– Агессія. –– відповіла вона і знову відкусила шматок. Її гострі зуби легко пережовували кістки, котрі хрумтіли у неї в роті. –– Може нарешті скажеш “Дякую”?
–– Дякую, –– Кі-Но, на диво, для самого себе, посміхнувся. –– Ти хотіла поговорити зі мною, Агессія? 
–– Я прийшла дізнатись, як так сталось, що ви загубили свою багатостраждальну планету? 
–– Цікаве запитання. –– Кі-Но був здивований. Звідки житель Іс, може знати про те, що Уна-Ре, свого часу, зазнало страшної катастрофи. Подумав, що вона має на увазі точно щось інше, він вже хотів відповісти, та вона випередила його. 
–– Я чекаю на цікаву відповідь, Кі-Но Се-Ен. 
–– Дощ з метеоритів зруйнував барʼєри, міста знищені. 
–– Дивно, що вони не витримали, але мені твої люди сказали про знищення планети, тому продовжуй. –– жінка розірвала змію на декілька частин і кинула їх у воду. Вони повільно почали опускатися у темряву, та не встигли зникнути в ній, як чиїсь руки схопили шматки мертвої рептилії й утягли униз. Кі-Но зрозумів, Агессія показує, що прийшла не сама. 
–– Ядро не витримало, почало нагріватися і планета була знищена. 
–– Хто ще врятувався, крім вас девʼяти? 
–– Нам про це не відомо. 
–– Дивно, –– сказала вона і подивилась у його фіолетові очі. По її обличчю не було зрозуміло, вірила вона йому, чи ні. –– Чому ж ти вибрав Адаір замість тисячі інших планет? 
–– Адаір? 
–– Це назва планети, хоча ви кличете її по іншому. Звикай казати правильно. –– Агессія наблизилась до нього, той навіть не ворухнувся. Жінка доторкнулась до його обличчя всього на декілька секунд. –– А тепер кажи правду. 
–– Про що ти? –– Кі-Но спробував зробити здивований вигляд, але сам зрозумів що вийшло невдало. 
–– Тобі не вдасться обманути мене. Мені вистачило дотику, щоб побачити правду. 
–– Тоді ти й так все знаєш. –– холодно зауважив чоловік. –– Що тоді тобі тут треба? 
–– Що мені тут треба? –– нарешті вираз її обличчя змінився. –– Це моя територія. Це ти прийшов до мене, а тепер збираєшся залишитись тут без дозволу. Цього не буде. 
–– Ми не можемо зараз нікуди полетіти…
–– Логічно, якщо станція енергопостачання знищена. Тоді залишається лише одне. Ви повинні дати мені щось цінне. Щось, що переконає мене дозволити вам залишитись тут, поки ви вирішуєте свої проблеми. І навіть цього не достатньо.
–– Що я можу запропонувати цінного?
–– Наприклад, свого сина. 
–– Ні, він не буде приймати в цьому участі. –– одразу відмовив чоловік. Його серцебиття прискорилось, та не з тої причини про котру подумала жінка. Кі-Но зрозумів, якщо вона захотіла забрати Торо в заручники, значить не так багато вона побачила як хоче показати. 
–– Тоді домовленності не буде. –– Агессія увійшла по пояс у воду, –– Ви не встигнете нічого зробити, як мої вояки розірвуть і зжеруть кожного на цьому кораблі. Живцем роздеремо вас на шматки! –– з неймовірною люттю на обличчі, закричала вона. Жінка загарчала не в силах контролювати себе. 
–– Почекай!  
–– Я не виконую твоїх наказів. –– зашипіла вона і дістала спис. На диво для Кі-Но, вона вистрибнула з води й повалила чоловіка на вологу землю. Спис опинився поряд з його горлом. Вона трохи натисла, щоб потекла кров. –– Ви занапастили свою планету, не вберегли. Тепер прийшли сюди. Впевнена, захочете її заселити. Мені таке не підходить. Жахливі, злі створіння, котрі винні в смерті мого батька! А ти так жадав влади, що спричинив геноцид! Ненавиджу! 
–– Почекай, –– вперше за багато років, Кі-Но злякався. Її зуби були занадто близько від його обличчя. Агессія гарчала й боролась з сильним бажанням зжерти цього чоловіка. 
Різкий удар по голові жінки скинув її з Кі-Но. Хаук направив на неї бластер. 
–– Ти прийшла не сама, і наш лідер теж не сам. Нас не багато, але опір ми дамо вам сильний.