Частина перша. Розділ 1

Кі-Но з самого дитинства вважали самовпевненим. Батько казав, що це доведе його до лиха, але хлопець не звертав на ці слова уваги. Його характер формувався поступово, та був достатньо всебічним. З самої юності, він цікавився всім, що потрапляло йому на очі. Зараз, дивлячись з висоти свого досвіду, Кі-Но міг сказати, що ця цікавість призвела до низки подій, котрі кардинально змінили його внутрішній устрій та мету. Все що з ним траплялося, хороше й погане, сприймалось ним як здобуття безцінного досвіду. Однак, його головною та незмінною пристрастю завжди була історія. Він вивчив все що було у бібліотеці його батьків та столиці Уна-Ре Баск. Головне місто затьмарило його розум своєю красою, сяйвом котре освітлювало всі будівлі та зіркове небо вночі. Там він вперше побачив досить примітивний телескоп зроблений ще задовго до нової ери. На його подив, те що він побачив у ньому, сильно відрізнялось від того до чого звик Кі-Но. Інші планети були лише крапками світла у чорному космічному просторі. Дивлячись на те, якого прогресу досягли унарійці, навіть після катастрофи, це вражало на контрасті з річчю котру він тримав в руках. Який величезний крок зробили люди! Скільки ще буде зроблено! 

В той же день, Кі-Но побачив Кіона, котрий сидів на головній площі та гучно сміявся. Він досить жваво жестикулював, розказуючи щось дівчині котра сиділа поряд з ним. Здавалось, вона не була зацікавлена в розмові, тому трималась дуже стримано. Але Кіон не помічав цього, та продовжував свою розповідь. 

Кі-Но дивився на все це зі сторони і думав над тим, як така людина як Кіон буде керувати цілою планетою? Нестриманий в своїх емоціях, непомічаючий очевидних речей. Якби Кі-Но мав стати наступним правителем, він би ніколи так себе не поводив. Ця думка несподівано засіла в його голові. 

Як цей старий телескоп, через котрий майже нічого не було видно, дім лідерів Уна-Ре здавався застарілим. Кі-Но дивувало, що лише він це розуміє. 

Всі знали, що в цій сімʼї обʼєдналися два роди, котрі звʼязали в одне ціле розʼєдані народи. Так, вони допомогли вдосконалити систему захисних барʼєрів. Крім цього, всі люди навкруги були задоволені своїм життям, хоч мали багато обмежень. Кі-Но ненавидів обмеження. 

В ту саму мить, багато років тому, дивлячись на Кіона, він відчув зневагу до столиці та всіх людей котрі тут живуть. Його власне місто майже нічим не відрізнялося від Баск, але ці височенні будівлі наче вітрила, котрі тяглися далеко увись, здалися йому нагадуванням незмінності влади. Хлопець вважав, що без змін, немає прогресу. Якби, колись давно, все залишилось таким як є, то вони все ще б користувались цими примітивними телескопами. Не пізнали всесвіт, залишились примітивними. На секунду, Кі-Но замислився, бо здалося що в ньому говорить звичайна заздрість, але він одразу відкинув цю думку. 

З цього моменту він почав шукати хоча б щось, що дало привід сумніватись у правильності влади в одних руках, точніше саме в руках Он-Сі. 

Та на жаль нічого крім їх досягнень він не зміг знайти, а йому дуже були потрібні їх помилки. Чим жахливіші, тим краще для нього! Коли надія майже його покинула, Кі-Но принесли пошкоджені файли. За ці роки, він непомітно організував прекрасну систему, павутину, завдяки чому знав про все що коїться на планеті. Його люди були усюди, тому нічого не було для нього таємницею. 

Частково відновивши дані, Кі-Но прочитав щоденник котрий співпадав з останніми роками правління Ісарі. Нарешті він отримав те чого так сильно прагнув. Не дивно, що щось подібне було так надійно сховане. Крім цього, те покоління, що стало свідками подібного, ні разу не обмовилось про це. На жаль, Кі-Но вже не зможе дізнатися чому вони мовчали, хоча найпростіший висновок це страх, що з їхніми сімʼями станеться теж саме.  

Розмірковуючи як це використати, Кі-Но був несподівано для себе, нестримно щасливий. Та це відчуття змінилося дуже швидко на гнів. Навіть якщо використати це зараз, це йому нічим не допоможе. Хоча сказавши це в потрібну мить, інформація могла б зіграти на його користь. 

Роки йшли, Кі-Но працював у напрямку до своєї мети, але сталась одна зустріч, котра змінила його життя. Юліу увірвалась так зненацька, захопила всі його думки. Дівчина приїхала щоб відвідати своїх родичів в Оіхана. Її розум й сила, котрі вона випромінювала, було помітно неозброєним оком. На його щастя вона відповіла взаємністю і вони провели разом двадцять неймовірних років. Батько Кі-Но Ауд, не міг натішитись змінами котрі сталися з сином. Він став спокійним, розсудливим, зник запал люті, котрий Кі-Но так старанно намагався приховати від усіх та кожного. Здавалось нічого не може змінити цього, та на жаль все повернулось у ту ж мить, коли Юліу померла. Жоден лікар не зміг їй допомогти, але дитина народилася здоровою. Кі-Но дивився у фіолетові очі сина, але бачив в них лише дружину. Він жодного разу не взяв Торо на руки, не міг знаходитись поряд з ним. Як би сильно чоловік не намагався себе пересилити, та в нього нічого не виходило. Єдине що знову почало мати значення, це не так давно покинута мета. Він поринув у неї цілковито й повністю. 

Стільки всього було зроблено! Він був зовсім поруч від завершення багаторічної роботи! 

– Всього півгодини, всього на всього… Так близько, – шепотів Кі-Но. 

Чоловік сидів на верхньому поверсі свого будинку, у пітьмі, дивлячись на зоряне небо. Навколо нього стояло безліч рідкісних екземплярів приладів за спостереженням космосу. Навіть в музеї Баску не було їх так багато. Починаючи з того самого першого телескопу, Кі-Но зібрав за ці роки неймовірну колекцію. Чоловік пишався нею, знав про кожний пристрій все можливе. Покійна дружина, розділяла з ним це захоплення. Саме вона подарувала йому декілька найстаріших телескопів. Один з них, котрий дивом зберігся в гарному стані, Юліу знайшла в одному зі знищених катастрофою міст. 

Ніби це було тільки вчора, Кі-Но згадав великий пакунок, котрий вона протягнула йому.