Розділ 10.2 Смачна булочка

Після сніданку Марк весь день провів за комп'ютером. Він отримав всі необхідні інструкції та мусив розпочинати розробку. Стрепенувся від голосу Кіри.

— Марку, відчини, — говорила дівчина, та він не спішив вставати. — Ей, я тобі принесла вечерю, — не здавалася та, — не грибну, — додала. 

Марк все ж надав їй доступ і побачив Кіру, що просто увірвалася в кімнату з бургером в руках. 

— Чим займаєшся? — запитала вона, навмисне ставлячи апетитний бургер у нього перед носом. 

— Модобудуванням, — коротко відповів хлопець, відчуваючи як йому накотив повний рот слини.

— А нашою мовою, а не інопланетянською, — хіхікала дівчина.

– Кір, та створюю цю кляту комп'ютерну гру, яка прикриватиме злочини твого безумного дядечки. 

— Ага, супер.

— А мені от  здається, що тут якраз не доречний твій оптимізм.

Кіра вигнула губи й знову хихикнула. 

— І як успіхи? — питала підсуваючи йому бургер.

— Вагаюся яку мову обрати, — відповів той ковтаючи слину.

— Так ти ж вже обрав інопланетянську, — знову хихикала.

— Ну я про комп'ютерну мову, вони є різні С++, Java, Objective, а взагалі я маю власний конструктор комп'ютерних ігор. Ось глянь, — показав він її.

— UnicornMarky, —  прочитала Кіра. 

— Ну можливо трохи назва…

— Ну можливо занадто простодушна, але мені подобається. А ось що мені не подобається це те, що ти все ще не скуштував мій бургер. 

— Ти не відстанеш, так? 

— Відстану…коли поїси. 

Марк взяв до рук бургер. Тільки зараз відчув, який він насправді голодний. Тут наче не було яскраво синього кольору, незрозумілих елементів, і навіть пахло котлетою, все говорило про те, що це найзвичайнісінький бургер. Відкусив шматок, потім інший. Чому ця дівчина так смачно готує? 

— То навіть грибного  соусу немає?

— Ну ти ж не відстанеш, так? — зітхнула Кіра.

— Ага, — відповів той з набитим ротом.

— Ну гаразд, гаразд. Замість справжньої котлети тут печінковий гриб, він при смаженні дуже пахне м'ясом і повір він значно корисніший за справжній стейк. 

— Угу, — спокійно мугикнув, — Дозволь припустити й він також, ймовірно, має ще й якісь чудодійні властивості.

 — Маєш рацію, — аж оживилась Кіра, — Він володіє здатністю призупиняти ріст пухлинних клітин.

— Не знаю, — закотив він очі, — Чи є сенс кожен раз нагадувати тобі,  що у мене немає ніяких пухлинних хвороб.

— Як для профілактики таки не завадить, — зареготала, — Смачно хоч?

— Ну доволі смачно. Але якби я знав, що там знову є гриб, то з'їв би лиш саму булочку.

— Ох, Марку, який все-таки…наївний. Ти думаєш, що ось цей хлібчик безпечніший за гриб, який я тобі дала? — питала, тицьнувши пальцем в пухку здобу і зводячи брови догори.

— Ну давай, — пирхнув Марк, — Змусь мене ще й хліб ненавидіти. 

— Тут…, — знову тикнула пальцем Кіра у булочку, а потім і по носі хлопця, — Як ти кажеш, у цьому хлібчику, є хлібопекарські дріжджі. А вони то якраз і здатні викликати пухлинні захворювання.

Марк якось неоднозначно поглянув на Кіру, але потім демонстративно відкусив чималий шмат булочки разом з начинкою.

— Не віриш? — питала та, закладаючи руки на грудях, — Зараз розповім тобі трохи…

— Страшних казок? — питав Марк з повним ротом.

— Страшних реальних історій, — пирхнула Кіра, — Шостого грудня 1943 року, до приймальні міністра пропаганди Третього Рейху Йозефа Геббельса доставили результати дослідження медиків у концтаборі Дахау. Лікар Зігмунд Рашер вирішив з'ясувати, як впливає їжа на організм. Він годував тридцятьох полонених лише хлібом із дріжджами. І вже за декілька місяців у них почали розвиватися злоякісні пухлини в кишківнику, — жваво розказувала Кіра, спостерігаючи за тим, як сам Марк, вже не так жваво жував бургер, — До речі, цей Геббельс планував тоді розправитися з ворогами саме за допомогою дріжджів, наче як видавати “вбивчу” гуманітарну допомогу. І взагалі, подейкують, що вирощував він ці гриби, на кістках ворожих солдатів і це мало стати потужною біологічною зброєю масового ураження.

— Весело, — буркнув Марк.

— Ну… нічого веселого, насправді. Науково доведено, що звичайні термофільні дріжджі сприяють розвитку гниття в організмі людини. Потрапляючи всередину нас, вони починають розмножуватися в геометричній прогресії, пригнічуючи природну мікрофлору кишківника. Відтак, погіршується робота всіх органів травлення, підвищується проникність вірусів до мембран клітин, – говорила важко видихаючи, — Вчені все частіше говорять про те, що рак це насправді грибкове захворювання і дріжджі якраз стимулюють його ріст. Ось, наприклад, паризький професор Етьєн Вольф лише за один тиждень виростив злоякісну пухлину в пробірці з розчином звичайних хлібопекарських дріжджів. Звідси висновок — в екстраті цих грибів, міститься речовина, що таки провокує ракові захворювання у людей. Причому, ріст злоякісних клітин, під дією дріжджів, збільшується втричі. Грибки, виходить, виробляють найсильніший канцероген — афлатоксин.

— Чудова пізнавальна, а головне дуже оптимістична інформація, Кіро, — крізь зуби сказав Марк, видаючи якусь подобу посмішки, — Дякую.

— Ага, — мугикнула та, відкушуючи й собі трохи бургеру, якого залишилося не так вже й багато, — Як бачиш, мій дядько не перший, хто сходить з розуму від грибів. Та не хвилюйся ти так, —  розсміялася, — Якщо в людини хороший імунітет, молодий організм, то їй байдуже, вона з цим впорається і залишиться здоровою. Ну але якщо імунна система слабка …з часом таки може бути онкологія.

Марк невпевнено доїв бургер. Якщо печінковий гриб запобігає онкології, а інший той, що в булці, навпаки, викликає….то напевно таки є якийсь баланс? Чи ні? Та й він ще молодий. І взагалі, що то за дурня йому лізе у голову!

— Якось хмарно тут у тебе, може дощ збирається? — знизала плечима дівчина, збираючись йти,  — Якраз погода тобі до душі.

Марк мовчки повернувся до гри, а Кіра вийшла. Хлопець навіть не встиг оговтатися як по ньому побігли холодні дощові краплі. Він скочив і зіщулився.