Розділ п'ятий Вимірювання магічної сили

   Новий день розпочався співом півня. Я навіть подумала, що опинилася знову вдома у бабусі, але розплющивши очі, зрозуміла, що помилилася. З незадоволеним вигуком прокинулася і Діана:

-Що це за неподобство! -закричала вона. - Що за шум? Хто не дає спати?

-Це лише півень, - прокинулася і посміхнулася Веста. -У мене вдома теж жив півень і співав уранці.

-Котра година? -піднялася з ліжка Євгенія. Вона сонно потирала очі і потягалася.

Перший урок починався о дев'ятій ранку. А зараз годинник показував лише шість.

Діана поклала на голову подушку, щоб не чути крикливого птаха і спробувала знову заснути. При цьому вона невдоволено бурчала, бо заснути не виходило.

Євгенія піднялася і почала розчісувати своє довге русяве волосся, Веста підбігла до віконця:

-Чий це півень? - визирнула вона назовні, ніби сподівалася побачити півня і його господаря.

-Це ж Альберта, - згадала я і здивувалася, що вчора ввечері його не бачила. От би не бачити його ніколи, але півень на місці, то й Альберт має бути тут. Аби сьогодні він мене не чіпав.

Ми вмилися, почистили зуби, але все-одно було ще дуже рано, годинник показував пів на сьому.

- Якби з нами були наші тварини, - замріяно сказала Веста, відчинила вікно і раптом цвіркнула дивним способом.

- Гей, ти чого? - крикнула Діана. Зранку настрій у неї зіпсувався, і вона злилася на всіх.

Зелені очі жорстко блищали.

-Кешо, - покликала Веста, - Кешенько! - Пролунав шум крил і у вікно влетів зелений папужка.

-Кеша, - згідно кивнув він головою і перелетів на плече Вести. Вона погладила його, і він доторкнувся дзьобом до її губ. У Вести з вихованцем, схоже, ідилія.

-Ти що! Не можна викликати тварин до кімнат, тільки старшокласникам дозволено. - обурилася Діана. - Зараз же відправ його назад. Скоро прийде Майя та побачить. Нас можуть покарати.

- Просто я скучила дуже. Нічого страшного не станеться. – спокійно відповіла Веста.

- А якби я привела свою росомаху, що б ти сказала? - Не заспокоювалася Діана. Вчора вона провела весь вечір вдалині від усіх, росомаха не хотіла слухатися, і Діана втомилася, намагаючись впоратися з нею. На руці навіть залишилася подряпина від міцних пазурів. Чи то тварина трапилася така зла, чи сама Діана не намагалася порозумітися з нею.

-Як ти її назвала? -запитала Євгенія, що весь час мовчала і не вступала з нами в розмову. Вона любила бути на самоті і в тиші й не прагнула з кимось потоваришувати.

-Фурія, - похмуро відповіла Діана. Видно розлютилася на свою росомаху.

-Яке ім'я дала, така вона і буде, ти б з ласкою до неї, вона ж тебе вибрала, - Євгенія дивилася відкрито своїми сірими чистими очима.

-Багато ти знаєш, - фиркнула Діана. - Що хочу, те й роблю, тебе не питаю.

-Дарма ти так, - Євгенія похитала головою, - Добро породжує добро, а зло - зло.

-Ну, гаразд, а ти як назвала свою рибку, добра ти наша? - єхидно поцікавилася господиня росомахи.

-Карамелька, - вимовила з любов'ю Євгенія. -Вона така ж маленька і блискуча.

-Ка - ра - мель - ка, ха-ха-ха, - по складах процідила Діана. -Дуже розумно. Кращого нічого не могла вигадати?

Євгенія зніяковіла, а ми з Вестою почали соромити Діану:

-Хіба можна так ображати людей, вона ж тобі нічого поганого не зробила?

-Ти дарма напалася на Євгенію.

Кеша теж осудливо заторохтів на своїй мові й додав по-людськи:

-Злюка!

-Киш, ти, безмозкий птах! - відмахнулася Діана і пішла у ванну. Усі ми вже виконали гігієнічні процедури, крім неї. Але вона відразу виглянула з-за дверей, - Якщо ти його зараз же не відправиш назад, я поскаржуся.

- Так, так, - я тривожно подивилася на Весту, - вона може. Відправ його, поки не прийшла кураторка.

-Добре, - Веста піднесла Кешу до вікна, - лети, Кешо, зустрінемося на перерві. І чому у молодших класах не дозволяють тримати тварин у кімнаті? Мій Кеша багато місця не зайняв би.

Діана, що явно чула все з ванної, знову виглянула і з повним ротом зубної пасти прошепелявила:

-Шому, шому, а якби слон чи бегемот тебе вибрав, ти б тоше привела їх у кімнату? Дурна і все!

-А як же тоді у старших класах буде? - здивувалася Веста.

Діана прополоскала рота, витерла обличчя рушником, вийшла із ванної і з розумним виглядом відповіла:

-Для чого ти сюди вступила, якщо не розумієш? Як узагалі могли прийняти таку тупу? Магія - ось тобі відповідь. У старших класах вже володіють магією, вона й уможливлює те, щоб тварини були з нами.

   Нашу суперечку припинила Майя Пименівна, що тихенько увійшла в кімнату. Її товстеньке тіло, несподівано легко прослизнуло в двері, навіть якось дивно: така повна, а проте рухлива.

-Дівчатка, ви готові йти снідати? Час! Час! Як, ви ще не одягнені?

   Ми з дівчатами почали одягатися. Майя Пименівна швидко зробила нам зачіски, мені здалося, що одним дотиком. Я попросила зробити таку саму, як і вчора, вона погодилася. Дві гульки, як ріжки з обох боків, а на потилиці розпущені локони. Діана попросила високий хвіст, Веста дві кіски, а Євгенія вже сама заплела косу, як виявилося.

   В їдальні я побачила Аліка, Каміллу, Гліба та, на жаль, і Альберта. Вони вже сиділи за столами. Камілла привітно помахала мені рукою. Шкода, що ми з нею не разом у кімнаті. Алік усміхнувся і кивнув головою. Альберт вдав, що не помічає нікого довкола, але коли я сіла за стіл, раптово прилетіла кісточка від фініка і попала мені по спині. Я озирнулася, Альберт хихотів, опустивши голову. Гаразд, потерплю поки що, якщо повторитися вчорашнє, мене точно виженуть, а я навіть не зрозуміла, як це сталося.

   На сніданок були млинці з різними начинками, фрукти, чай, сік. Ми із задоволенням поїли та вийшли в коридор. Мені не терпілося дізнатися, які на нас чекають уроки, а ще хвилював вимір сили, про який говорили куратори, і про який не почула Діана.