Розділ 26

Коридори Академії здавалися довшими, ніж зазвичай.

Еріан ішов поруч із магістром Меліорою Арден, але майже не помічав дороги. Його думки крутилися навколо лише однієї фрази.

«До тебе приїхала мати».

Це було несподівано.

Занадто несподівано.

Вони писали листи один одному і єдиний раз бачились на Різдвяному Балі з моменту прибуття Еріана у академію.

Тому тепер у грудях піднімалося дивне передчуття.

— Вона давно тут? — тихо запитав він.

Меліора не одразу відповіла.

— Приїхала близько години тому.

— І… вона сказала, що сталося?

Магістр трохи похитала головою.

— Лише попросила негайно зустрітися з тобою.

Вони завернули за кам’яну арку і вийшли до невеликого внутрішнього дворика, де приймали гостей Академії.

Там, біля старої мармурової лави, стояла жінка.

Вона нервово стискала пальці.

І щойно почула кроки — різко обернулася.

— Еріан.

Його серце стиснулося.

— Мамо?

Дейзі виглядала інакше, ніж зазвичай.

Вона завжди була спокійною, врівноваженою жінкою — з м’якими очима і теплою усмішкою.

Але зараз її обличчя було напруженим.

Очі блищали, ніби вона не спала всю ніч.

І щойно Еріан підійшов ближче, вона зробила кілька швидких кроків і обійняла його.

Міцно.

Несподівано міцно.

— Еріане… — її голос здригнувся.

Він розгублено обійняв її у відповідь.

— Що сталося?

Вона відступила на крок, але все ще тримала його за плечі, ніби боялася, що він зникне.

Її погляд уважно ковзнув по його обличчю.

— Ти… ти добре?

— Так.

Він насупився.

— Мамо, ти мене лякаєш.

Вона зробила глибокий вдих.

І на мить заплющила очі.

Наче збиралася з силами.

— Я знаю.

Її голос став тихішим.

— Пробач, що приїхала так раптово.

Еріан похитав головою.

— Це не проблема.

Він уважно дивився на неї.

— Я дуже очікував твого листа. Ти ж отримала мій, вірно?

— Саме тому я тут, синку.

Кілька секунд вона мовчала.

Потім її пальці повільно стиснули його руку.

Його серце зробило дивний, важкий удар.

Вона ковтнула.

І тихо сказала:

— Перш ніж я це скажу… ти маєш знати одну річ.

Її очі раптом наповнилися теплом.

І болем.

— Я люблю тебе.

Слова прозвучали дуже просто.

Але так, ніби вони важили більше за все інше.

— Я люблю тебе з того дня, коли вперше взяла на руки.

Еріан розгублено моргнув.

— Мамо…

— Послухай.

Вона м’яко зупинила його.

— Будь ласка.

Її голос трохи тремтів.

— Я завжди намагалася оберігати тебе. Від небезпек… від людей… від речей, які могли б зруйнувати твоє життя.

Вона опустила погляд.

— І, можливо… я занадто довго мовчала.

Еріан відчув, як у грудях починає наростати напруга.

Дейзі підняла очі.

І тихо сказала:

— Я не твоя справжня мати.

Світ ніби на мить завмер.

Еріан не відразу зрозумів почуте.

— Що…?

Вона заплющила очі.

— Твоя справжня мати… моя сестра.

Кілька секунд він просто дивився на неї.

Не рухаючись.

— Олівія?

І це ім’я раптом відгукнулося в ньому дивним, майже невловимим відлунням.

Дейзі повільно продовжила:

— Вона навчалася в Академії. На факультеті Luminara.

Еріан мовчав.

Його пальці повільно стиснулися.

— І…

Вона ковтнула.

— Вона покохала одного чоловіка.

Її голос став тихішим.

— Асторіана Вельмара.

І це ім’я Еріан знав.

Його серце різко вдарило.

— Того… що був на балу?

Дейзі кивнула.

— Так.

Перед його очима раптом з’явився спогад.

Високий чоловік.

Холодна, майже бездоганна постать.

Темні очі, в яких було щось незбагненне.

Вона зробила паузу.

— Він єдиний відомий маг, який зміг поєднати силу всіх трьох факультетів.

Її голос звучав майже пошепки.

— Він не навчався їх по черзі. Не використовував артефакти. Не проходив ритуалів.

Вона дивилася кудись у минуле.

— Це було… природно.

Еріан відчув, як холод повільно розливається всередині.

— І…?

Дейзі продовжила:

— Після випуску вони з Олівією почали висувати… дуже небезпечні ідеї.

— Які?

— Вони вірили, що магія не повинна бути розділена.

Вона подивилася йому в очі.

— Що будь-який маг може навчитися володіти всією магією одразу.

Еріан повільно вдихнув.

— Але ж факультети існують не просто так…

— Саме так казало Міністерство.

Її голос став важчим.

— Але Асторіан і Олівія вірили, що поділ магії — це штучна система контролю.

Вона трохи здригнулася.

— Вони почали збирати прибічників.

— Створили власне коло магів.

Еріан відчував, як усе всередині перевертається.

— І тоді…

Дейзі тихо сказала:

— Олівія завагітніла.

Він завмер.

— Мною?

— Так.

Її очі наповнилися сумом.

— Вони вже були під наглядом Міністерства. Їхні ідеї почали називати небезпечними… радикальними.

Вона стискала пальці.

— Тому коли ти народився… Олівія принесла тебе до мене.

Голос Дейзі зламався.

— І попросила виростити.

Еріан відчув, як у грудях щось боляче стискається.

— Вона… віддала мене?

— Щоб урятувати.

Тиша між ними стала майже нестерпною.

Потім Дейзі тихо продовжила:

— Через рік Міністерство почало арешти.

— Їх ловили одного за одним.

— І зрештою… дісталися до них.

Еріан дивився на неї широко розкритими очима.

— І що сталося?

Вона опустила погляд.

— Асторіан… зрадив її.

Слова впали, мов камінь.

— Він заявив, що Олівія була лідером руху. Що вона змусила його брати участь. Що він сам… жертва.

Еріан відчув, як у ньому спалахує щось гаряче.

— І йому повірили?