На годиннику було за п’ятнадцять четверта, де не де починали спалахувати вогники багатоквартирних будинків, що були схожі на зубасту скелю, яка повільно наповнюється тьмяним сяйвом. Поступово спалахувало і місто. З настанням темряви, велика ріка що несла свої води з далеких країн мерехтіла та поблискувала, заломлюючи світло, яке потрапило в її тенета. Поодинокі дерева на схилі парку ледь чутно шурхотіли. Вони були мудрі, а їх предки древні. Я багато відддав, тільки б навчитися їх розуміти. Я люблю це місто, ці схили, колись, дуже давно я помирав тут. Я памятаю... Хоча ліпше волів би забути. Завдяки тому болю щоя пережив я зміг переродитися, еволюціонувати.
Багато хто вважає розум ключовою ознакою своєї відмінності від інших, його гордістю, колись я мислив так само. Що є розум?... Знання?... Мудрість?...
Уявіть собі коваля в кузні. Це хороший коваль і він майстер своєї справи.
Він вивчив сотні книг що б відточити свою майстерність, набути знання доступні звмчайним людям. А тепер уявіть що в нього відібрали мрії, уяву, фантазію і лишили тільки знання набцті в інших людей через книги. Вякий момент він прочитає всі книги, всіх майстрів. Він досягне максимуму найвищої, як йому здавалося, вершини. Куди далі йти? Де вчитися та черпати ідеї?
У СВОЇХ СНАХ
Увісні ми проводимо третитину нашого життя, ми проживаємо сотні життів проживаючи одне. Якщо не замислюватись над ними, не намагатись запамятовувати, ти втрачаєш третину життя і що найгірше, втрачаєш свої знання. Сни це унікальне по своїй природі явище і наш дар. Коли мені говорять “Я не знаю що робити”, я просто відповідаю “А ви запитували?”. Нажаль не на кожне ваше питання буде відповідь. Повинно бути бажання не лише твого розуму, але і тіла та серця. Відкривши ці світи ти відкриєш нове бачення світу, проблем людей, і як кажуть в моїй країні “павуче чуття”. Кожного разу занурюючись в таку незвідану країну снів, не марнуй час, запитуй, черпай знання, отрмуй мудрість неіснуючих поколінь. Все що ти прочитаєш в книгах істини навязані людьми для людей. Так жити простіше.
Нажаль багато хто мене не зрозуміє, і я не здивуюсь. Обравши цй шлях, прирікаєш себе на незкінченну боротьбу з дзеркальним відображенням в цьому світі за яким вічно спостерігає, граючись краплинами прхолодної води, хлопчик з блакитними очима.