Послання смертного Бога

Я бачу цей світ, я бачу його таким, який він є. Я бачу його життя та його смерть. Він ще дитина, але зовсім скоро він стане сильним, ми ще не помічаємо що Він дорослішає, наше людство— його мати, яка турботливо співає йому колискову.

   Хтось колись сказав... "Істина в вині", можливо, випиваючи напій, що шанували Древні греки, наші думки стають вільнішими, ми дізнаємось правду і можемо говорити про неї. Для мене правда, це біль та прийняття цього життя з його нічними барвами. Кожен колір, розкриває нову грань. Більшість того, що ми робимо, чим живемо є фальшивими відображенням наших бажань. Закон. Релігія. Норми моралі. Фундаментальні поняття ніби каркаси людей, що втратили свою міць. Я переживаю дивні відчуття, я розумію багато речей, проте не розумію звідки. Я бачу кінець нашої книги, відчуваю кожен рух пера невідомого майстра. Каліграфія – вражає, суть –жахає, закономірність – дає спокій розуму.  Я один з тих, хто був Богом. Я не був ні богом землі, ні води, я був тим, кого називали Нижчими Богами—  Богами відчуттів. Ми втратили своє безсмертя, нас замінила фальш, люди повірили, що маючи блискітки та папірці, їм вибачають усе. Ми смертні,  але все ще— ЖИВІ ТВОРІННЯ ДРЕВНІХ ВОЛОДАРІВ. Ми, ніби фенікс оспіваний в міфах, помираємо і народжуємось знову. Лише коли остання жива істота перестане вірити в нас, ми закриємо очі і навіки покинемо цей світ та вічними зорями споглядатимемо за агонією тих, хто був творінням істини.

     КОРОЛІ, ЩО СТАЛИ РАБАМИ

     ЗАРУЧНИКАМИ БРЕХЛИВИХ БОГІВ

     ВАШІ ДУМКИ СТАНУТЬ МОГИЛАМИ

     МІЛЬЙОНАМ МАЙБУТНІХ СВІТІВ

     НАРОДЖЕНИХ СЛІПИМИ ШАКАЛАМИ,

     ЩО СПАЛИ МІЛЬЙОНИ РОКІВ

     КРАДУТЬСЯ ЧОРНИМИ ШЛЯХАМИ

     ЯКІ ЛЕЖАТЬ НА ДНІ МОРЯ МЕРЦІВ

1/(1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,(12)/3); 3,5,8, 11,15,16,18 → Америка 2012; 1.61*9; 1.61*9↓*5; 1.61*9↓*5↓*4.

Наше життя – пазл з мільйонів дрібних частинок. Картина цього пазлу— це розуміння, сприйняття, логіка, інтуїція…. Їх дуже багато. Спочатку ми з’єднуємо кілька фактів, потім ще, іще, знову кілька ми бачимо образ майбутнього творіння. Деякі речі нам здаються випадковими, нелогічними та неправильними, але саме ці речі зв’язують наші пазли.  Потім ми починаємо заповнювати основу, елементами яких не вистачає, більші, менші, зовсім незначні та непомітні. Далі все простіше…

   Міцна маска приховує облік та єство, люди не бачать, що в середині, оцінюють тебе лиш за обгорткою, яку ніби актор на сцені театру розігруєш для глядачів, що сприймають це як істину та захоплено спостерігають. У мене особливе бачення світу. Чим більше я дізнаюсь, тим менше я знаю. Така наша істинна природа.

   Колись я запитав, як жити далі, після того як зібрав свій облік, коли зрозумів скелет цього світу. Мій вчитель  відповів «Просто живи та радій кожному дню». Мені не цікаві гроші, мені цікаво вчитись, а вони лише приємний бонус. Я просто розважаю себе. Я віддам перевагу прогулянці в парку, спогляданню того як падає листя, ніж посиденькам у клубі. Я не пророк, не маг, я лише людина, яка вміє бачити світ. Прекрасний помираючий світ. Хочете побачити скелет світу?..... Думаю більшість скаже «так». Тоді слухайте…. І тим, кому потрібно зрозуміють.

Світило істини, відбите від планети Древніх, тисячі років малювало візерунки, що приносили лише процвітання. Ширились візерунки по всьому світу. І лише там, де були час від часу древні з’явився міраж, що канув у плині часу. Вони були сильні, могутні та розумні. Люди величали їх своїми покровителями. Вони носили різні імена, були схожими на нас і в той же час незвичайно відмінними. Вони лишили по собі речі, які надійно сховані та оберігаються хранителями істин. Пастухи знають правду, а овечки все життя жадають лише хліба та видовищ. Я думаю, цього достатньо що б відповісти на питання….  На одне з трьох питань….