Крумплі та парадички

Лінгвістична гумореска про закарпатський ринок

На ринок в одному із закарпатських міст прийшов літній чоловік з простим наміром – купити овочі. Він трішки походив між прилавками та невдовзі вибрав одну продавщицю – переконливого вигляду, з відповідним товаром, і ввічливо звернувся до неї:

- Добрий день, шановна. Я хотів би купити у вас овочі. Чи можна?

Продавщиця ледь помітно підняла брови від легкого здивування, але відповіла так само ввічливо:

- Йо!! Звісно мож. Туйво вшитко на прилавку. Позирайте! Вшитко свіжой, зі свої загороди.

- Це добре. Зважте мені, будь ласка, пару кілограмів бараболі, отієї красивої.

- Красивої бараболі? Парадної?! Гаразд, добрі. Айбо то є крумплі.

- Крумплі? Нехай буде крумплі. Зважте, будь ласка.

- Та звісно що зважу, бо добре, що ви хоть не повіли «картопля». Бо то в мене є саме крумплі. Я ж бо знаву, що в мене росте на власному керті, на городі, – продавщиця з посмішкою накладала свій товар на ваги. – Так буде достатньо?

- Достатньо. А ще зважте, будь ласка, отих помідорів. Рожевих. Стільки ж приблизно.

- Добре, зважу. Не буде пан санувати. Айбо чому «помідори»? Нич не знаву. Бо то є парадички. Добре, що ви хоть не повіли «томати».

- Дякую. Спробую запам’ятати, – чоловік почав складати покупки до свого пакета. –  А ще додайте, будь ласка, декілька отих кукурудзин, невеличких. Жінка зварить, діти полюбляють.

- Добре, най ваша жона зварить, най дітваки ся радувуть. Але у мене то є тенгериця, бо я її сама вирощувала.

- Нехай буде тенгериця. Спробую не переплутати, – з посмішкою додав чоловік, перекладаючи кукурудзу до пакета. – Тримайте гроші. Добре, що ми з вами отак відразу та без проблем порозумілися. Дякую за спілкування.

- Красно дякуву і вам, пане. Най хоснує на здоровля, – задоволено відповіла продавщиця покупцеві. А коли він відійшов від прилавка, повернулася в інший бік та сказала сусідці. – Но видиш. Приїде до нас людина зі Сходу, начебто і порядна та ошколована, і упозірує пристойно, і гроші має нормальні, але ж не може по-закарпатцьки ане єден овоч звідати. Що ж з цим робити туйка, на базарі? Як тоту проблему рішити..? Але ж я му лем ся усміхнула, то вун купив усе без жодного вадженя та миригованя. Видиш, мож файно стокмитися, кіть ся просто посміхнути!