Абсурд
ДЗЕРКАЛО
Слово, слово кома, слово три крапки…
Людина – вінець творіння того, хто сміє називати себе богом. Яка прикрість… Люди, які тисячоліттями створювали книги, манускрипти, глиняні таблички. Письменники, ви так їх назвали. Вони творили свої шедеври слово за словом, шукаючи думки, натхнення, і лише одиниці були чогось вартими. Тисячі канули в тисячоліттях…
П’ять років тому в цій книзі з’явилась перша буква … З того часу світ дуже змінився… Змінились в ньому і люди… Друкуючи ці слова, я розумію, що ця книга, ніколи не побачить світ, вона кане в роках, з плином часу забудуться слова, зітруться істини. Звірі вбиватимуть звірів, і посеред майбутнього світу-хаосу, десь біля небесно-блакитної річки, посеред смертей і мороку довкола, в тіні старого ясена, стоїть маленький хлопчик. Він підходить до води, і маленькою рукою, що вкрита шрамами, торкається гладі. У кожній краплині води він бачить світ… Світ, що народився на його очах. Каплі повільно скапують, залишаючи ледь помітне мереживо в зірковому дзеркалі Всесвіту, на який споглядає хлопчик з голубими очима.
#1743 в Містика/Жахи
#1797 в Фантастика
#493 в Наукова фантастика
Відредаговано: 07.02.2021
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
