Наше життя – пазл з мільйонів дрібних частинок. Картина цього пазлу – це розуміння, сприйняття, логіка, інтуїція…. Їх дуже багато. Спочатку ми з’єднуємо кілька фактів, потім ще, іще, і ми бачимо образ майбутнього творіння. Деякі речі нам здаються випадковими, нелогічними та неправильними, але саме ці речі зв’язують наші пазли. Потім ми починаємо заповнювати основу, елементами, яких не вистачає: більші, менші, зовсім незначні та не помітні. Далі все простіше…
Міцна маска приховує облік та єство, люди не бачать того, що всередині, оцінюють тебе лиш за обгорткою, яку ніби актор на сцені театру розігрує для глядачів, що сприймають це як істину та захоплено спостерігають. У мене особливе бачення світу. Чим більше я дізнаюсь, тим менше я знаю. Така наша істинна природа.
Колись я запитав, як жити далі, після того як зібрав свій облік, коли зрозумів скелет цього світу. Мій вчитель відповів: «Просто живи та радій кожному дню». Мені не цікаві гроші, мені цікаво вчитись, а вони лиш приємний бонус. Я розважаю себе. Я б надав перевагу прогулянці в парку, спогляданню того, як падає листя, ніж посиденькам в клубі. Я не пророк, не маг, я лише людина, яка вміє бачити світ. Прекрасний помираючий світ. Хочете побачити скелет світу?..... Думаю більшість скаже «так». Тоді слухайте…. І тим, кому потрібно зрозуміють.
Світило істини, відбите від планети Древніх, тисячі років малювало візерунки, що приносили лише процвітання. Ширились візерунки по всьому світу. І лише там, де час від часу були древні, з’явився міраж, що канув в плині часу. Вони були сильні, могутні та розумні. Люди величали їх своїми покровителями. Вони носили різні імена, були схожими на нас і в той же час були надзвичайно відмінними. Вони лишили по собі речі, які надійно сховані та оберігаються хранителями істин. Пастухи знають правду, а овечки все життя жадають лише хліба та видовищ. Я думаю, цього достатньо, щоб відповісти на питання…. На одне з трьох питань….