Абсурд
ДИХАННЯ ТВОРЦЯ
Вдих…. Я відчуваю біль, ниючу біль майбутніх поколінь, їх туманний погляд вже не відає істин, книги забуті, а правдою є слова старих володарів світу, з навіженим поглядом, в якому немає більше сили і влади. Релігія затуманює погляд, віра в порожнечу і нескінченну правду стає константою в рівнянні з усіма відомими. Більше немає лідерів та володарів, є лише пастух і стадо, яке мирно йде на смерть ковтаючи смертельні дози розповсюджених кліше, нав’язаних боягузливими псами.
Видих… Наше величне ЖИТТЯ – це всього-на-всього життя, і розуміння цієї істини в величині написаного слова. Ми намагаємось жити кожного дня ковтаючи яд, ми біжимо до щастя, що виникає міражами на краю прірви.
Я бачу світ, але не бачу сенсу, та й який може бути сенс в новій ілюзії божевілля. Я не вічний, моє тіло смертне, вічність живе всередині кожного з нас…
Видих… Наш Всесвіт дивиться на нас, а серця мільйонів грають йому колискову. Світ помирає на його очах, його творіння кане у безмежному просторі часу, сіючи зерна для нових пророків. Ми не пам’ятаємо самих себе.
Ми віримо словам і теоріям, які летять ніби пісок нам в очі. Лишаючись сліпими, ми опускаємо руки і йдемо стадом, за єдиним пастухом, в руках якого дзвіночок, що дзвінко лунає над прірвою початку нових ДНІВ.
#1727 в Містика/Жахи
#1808 в Фантастика
#496 в Наукова фантастика
Відредаговано: 07.02.2021
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
