КРАСА ДОВКОЛА

Часто думаю, чому так, маю бажання, і от, сидячи в кріслі, знову пишу. Не знаю, але знаю одне, чим довше живу – тим більше розумію, люди одні з най огидніших тварин на землі. Вони не пам’ятають слів честь, мораль, чесність, співчуття. Кожного хвилює своя шкура, гроші – просто мерзенні папірці в світі безчестя і аморальності.... Хтось скаже, що не всі такі, є люди чисті. Так, такі люди є, але їх мізерна кількість, а цього мало. Суспільство – це прогрес, досягнення, і разом з тим найбільше наше зло, воно диктує нам правила. Усе, що відхиляється від норм та правил –  відразу душиться такими ж людьми як і ти, точніше схожими на людей, вони думають, що вирішують щось в цьому житті, вони давно вже невладні над ним, за них вирішують всі, крім них самих. Сонце бачать усі, але лише вільні люди посміхаються, коли дивляться на нього. Всі давно забули, що таке прекрасно: якщо з дерева падає листок, то ніхто цього навіть не помічає. А хтось колись задумувавсь над тим, що цей листок прожив своє життя, життя маленького листочка, лише одного з кількох тисяч, і це його фінальний акорд, розумієте? Це його останній політ, його підхоплюють подуви легкого вітру, він то кружляє, то ледь помітно підіймається вгору; це останній вальс, вальс смерті в його житті, і ніхто ніколи навіть не задумувався над цим. Цей листочок – це людина, яка росте як і він, живе як  і він, і лише відірвавшись розуміє, в чому сенс всього, але стає вже занадто пізно. Хтось скаже: «Ні, ми не листочки ми мислимо, ми кохаємо...». Але що таке кохання? Біологи говорять, що це лише хімічна реакція в мозку. Нічого більше.

У деяких племенах Африки існує спеціальний метод вибору майбутнього супутника життя. Людині зав’язують очі і дають по черзі нюхати піт дівчат. Той, який сподобався найбільше по запаху, ту й обирають. Мені здається, що ніхто не зможе до кінця зрозуміти що це, адже про це скільки написано, скільки сказано… Красиво, але так примітивно. Кожен це зрозуміє, для кожного це по-своєму, нема універсальної формули ні кохання, ні людини, не існує нічого універсального. Те, що універсальне – те безбарвне, прісне, пусте. Воно просте, причому неважливо, наскільки складно влаштоване.