Розділ 32: Студент

Зеро сидів у невеликій кімнаті недорогого готелю, споглядаючи захід сонця через маленьке вікно. Він був спокійний, але думки постійно поверталися до майбутньої зустрічі.

— Треба буде придбати нано-браслет. Без нього навіть із мамою не зв’яжешся, — пробурмотів Зеро сам до себе.

— Постійно телепортуватися теж не варіант ... хоча ... — він ледь помітно всміхнувся й заплющив очі. — Та зараз у матері тренування з гільдією.

Орендувати номер виявилося непросто. У більшості готелів йому відмовляли через відсутність нано-браслета, який став стандартним ідентифікатором особи. Це викликало певний подив у працівників готелю, адже навіть найбідніші люди зазвичай могли дозволити собі найдешевшу версію браслета. Та зрештою, після декількох спроб, він знайшов місце, де згодилися прийняти його, нехай і з деякими застереженнями.

Наступного ранку, за годину до призначеної зустрічі, Зеро вирішив прогулятися містом. Його погляд ковзав по хмарочосах із голографічною рекламою, натовпах людей, які квапилися у своїх справах, і по вулицях, наповнених життям. Місто здавалось йому одночасно знайомим і чужим. Він насолоджувався моментом, але уникав певних районів, розуміючи, що відсутність нано-браслета може спричинити конфлікти з представниками закону. Без ідентифікації багато систем вважали його "незареєстрованим", що автоматично викликало підозру.

Ось так, крокуючи, він дістався до будівлі "Імперії" — величної споруди. Щойно він підійшов до входу, активувався віртуальний асистент. Асистент просканував його, привітно кивнув і запросив увійти, повідомивши, що директор уже чекає.

— Ласкаво просимо, — промовив асистент із м'якою посмішкою.

Охоронці, які стояли біля дверей, уважно подивилися на Зеро, але мовчки відступили. Гігантські двері відчинилися, впускаючи його. Всередині будівлі атмосфера була зовсім іншою: спокійна, але сповнена прихованої напруги. У коридорах можна було помітити студентів різного віку та рівнів, які займалися на спеціальних майданчиках. Битви та тренування йшли повним ходом.

До Зеро відразу перемістився декан, так званий 'король'  у цьому місці, який випромінював поважність і авторитет. Він був одягнений у бездоганно пошитий костюм, носив монокль, стильний капелюх і тримав у руках елегантну палицю. На перший погляд, він виглядав як класичний дворянин із минулої епохи.

Однак Зеро одразу відчув, що палиця — це не просто аксесуар. Від неї йшла сильна аура, яка свідчила про її надзвичайні властивості. Це була зброя високого рівня, здатна зруйнувати навіть захист SS рангу.

— Прошу, директор чекає вас, — тихо промовив декан, але в його голосі вловлювалася прихована сила.

Зеро лише кивнув. Приховавши свою ауру, він спокійно рушив слідом за деканом. Його погляд час від часу зупинявся на битвах, що розгорталися на тренувальних майданчиках. Студенти демонстрували різні техніки та стилі бою, кожен намагаючись перевершити свого суперника.

З кожним кроком Зеро наближався до місця зустрічі, знаючи, що цей день стане вирішальним у його шляху.
 

Зеро впевнено увійшов до кабінету директора, де його вже чекали двоє впливових осіб: сам директор та монарх. Монарх, що сидів біля дверей, уважно подивився на Зеро. Той мовчки пройшов до свого місця, яке залишалося незайнятим з моменту його першого візиту. Його спокій і впевненість викликали приховану повагу у присутніх. Зеро сів, і кинув проникливий погляд на обох.

— І яка ваша відповідь ? — прямо запитав він, ледь нахиливши голову.

Директор і монарх обмінялися короткими поглядами. Монарх злегка кивнув і звернувся до Зеро:

— Ми згідні. SON дозволяє провести швидкий екзамен на фантома та готовий підтримувати тебе у майбутньому, — промовив він чітким голосом.

Зеро ледь помітно посміхнувся, спрямувавши свій проникливий погляд на монарха.

— А ще ? — запитав він, піднявши брову з легкою іронією в голосі.

Монарх несподівано теж посміхнувся. У порівнянні з їхньою попередньою зустріччю, цього разу говорити із Зеро було набагато простіше. Його спокійна впевненість створювала атмосферу взаєморозуміння.

— Наш директор SON вирішив скласти спеціальний контракт між тобою та нами. Основний пункт контракту — допомога людству у разі небезпеки, — пояснив монарх.

Зеро кивнув, його погляд на мить відвернувся, ніби він згадував щось важливе.

— Ваш директор дуже розумна людина, — нарешті сказав він, згадуючи салатовий відтінок неонів, який випромінював той самий директор SON. Цей відтінок символізував мудрість, і Зеро знав, що ця мудрість була йому дарована природою.

Зеро розумів, що контракт не зобов’язував його до чогось конкретного. У ньому були лише щирі слова директора, який просив пам’ятати про людство, коли йому загрожуватиме небезпека. Інші пункти включали гарантії повної анонімності, захист його близьких і підтримку в будь-якій критичній ситуації.

— Тоді не будемо витрачати час, — сказав Зеро.

Він швидко переглянув контракт, перевіряючи кожен пункт, і підписав його за допомогою AVI, яка використала систему ідентифікації особи (легка версія ЕПІ).

Після цього він обговорив кілька додаткових деталей із монархом та директором.