Розділ 31: Я знаю все

Монарх обережно сів у крісло між директором та Зеро.

Його здивування було важко приховати, адже ситуація була незвичайною, навіть для нього. Він зібрав всю свою ауру, намагаючись оцінити юнака, який сидів перед ним. Однак, кожна спроба подивитися Зеро в очі викликала інстинктивний страх. Незважаючи на свій ранг та силу, монарх не міг змусити себе зробити це.

Кімнату огорнула тиша, яка тривала близько десяти хвилин. У цей час монарх і директор випускали свою ауру, намагаючись оцінити можливі ризики. Їхні бойові інстинкти працювали на повну, адже ніхто не міг передбачити, що робитиме цей загадковий юнак. Вони знали, що, якщо ситуація вийде з-під контролю, шансів вижити у них не буде. Все, на що вони могли сподіватися, — це врятувати хоча б  надіслати сигнал про допомогу. Тим часом викладачі, відчуваючи напругу, яка виходила з кабінету директора, вирішили діяти. Вони скасували всі заняття та відправили студентів до гуртожитків.

Раптом Зеро порушив мовчання.

— Ну що ж, нумо знайомитися, — спокійно сказав він, водночас активуючи бар’єр, який ізолював кімнату.

Монарх і директор відчули, як простір навколо них змінився. Бар’єр був настільки потужним, що не пропускав нічого: ні звуку, ні енергії. Це було рівнозначно бар’єру університету, а можливо, навіть перевершувало його. Відчувши це, обидва чоловіки стали ще більш настороженими. Директор мимоволі стиснув підлокітники крісла, а монарх напружився, готуючись до можливого конфлікту.

Монарх спробував щось сказати, але його тіло не слухалося.

Його бойові інстинкти кричали: "Не говори без дозволу !"

Зеро, помітивши це, спокійно продовжив:

— Вам не потрібно представлятися. Я знаю вас. А от ви про мене — ні. Дозвольте нагадати, я Зеро. І я зібрав вас тут, щоб отримати статус фантома якомога швидше.

Монарх відчув, що тепер може говорити, і, зібравши всю свою волю, нарешті промовив:

— Хто ти, Зеро ? Чому ми ніколи не чули про тебе ? Ти дуже сильний, але чому ми маємо вірити тобі?

Директор теж вирішив висловити свої думки:

— Згоден із монархом. В тебе навіть немає нано-браслета. Звідки ти, і чому вирішив з’явитися тільки зараз ?

Зеро ледь помітно усміхнувся, а потім відповів, здавалося, зовсім несерйозно:

— Я сильний ? — він коротко засміявся. — Я найсильніший.

Поглянувши на монарха, Зеро додав:

— Монарх уже отримав інформацію про мене від SON, чи не так? Інформацію про мене і мою сім’ю. Тому ви знаєте, хто я і звідки. Проінформуйте директора.

Монарх здригнувся. Звідки Зеро знав про внутрішні повідомлення SON ? Однак він вирішив виконати прохання.

— Це правда, — почав він, звертаючись до директора. — За нашими даними, Зеро і його мати були безхатьками. Згодом вони повернулися до міста. До цього часу Зеро не проявляв жодної активності: ні в місті, ні за його межами.

Монарх трохи запнувся, але продовжив:

— Інформація також свідчить, що Зеро провів більшу частину часу вдома з матір’ю. Він не володіє неонами та навіть не може, адже пробудження неонів у земних умовах можливе лише до п’яти років. Після цього шанси майже нульові.

Директор уважно вислухав монарха, але його обличчя залишилося серйозним. Зеро знову ледь усміхнувся, ніби ця інформація була йому смішною. Його погляд, сповнений абсолютної впевненості, змусив обох чоловіків почуватися безпорадними.

Директор та монарх обмінялися короткими поглядами, намагаючись зрозуміти, чи вартує їм щось додати, але Зеро вирішив продовжити.

— Так, усе, що ви сказали, здебільшого правда, — спокійно почав Зеро, проте його слова несли сильний емоційний заряд. — Я й справді не володів неонами...

Його погляд зупинився на монархові. У цьому погляді був натяк, що він знає більше, ніж інші можуть уявити.

— І так, командування SON, — продовжив він, роблячи акцент на цих словах, — я справді причетний до проєкту "Мегалодон". Саме я був тим, хто знищував високорівневих мутантів під час неонного шторму.

Його слова пролунали так чітко, що монарх мимоволі стиснув кулаки. Він розумів, що SON стежить за їхньою розмовою, адже Зеро говорив це прямо, ніби звертався не лише до монарха, а й до невидимого слухача.

— Як ви вже зрозуміли, я найсильніший, — продовжив Зеро з легкою усмішкою, яка не передавала жодної зверхності, це була мова фактів.

Зеро відвів погляд від монарха та перевів його на директора.

— І так, я знаю про те, що ви, директоре, насправді один із капітанів SON під прикриттям. Знаю про продаж нашої галактики, про невідому війну, яка нас чекає. Я знаю про кожен прихований документ, кожен план, кожну змову.

Його слова приголомшили обох. Монарх і директор обмінялися розгубленими поглядами, але нічого не сказали.