Розділ 29: Запрошення директору

Щороку кількість бажаючих вступити в "Імперію" перевищувала будь-які можливі очікування. Заявки на вступ потрібно було подавати мінімум за рік, адже конкуренція була величезною.

У заявці абітурієнт мав детально описати всі свої фізичні, розумові та енергетичні параметри: від кольору очей до швидкості реакції, від рівня неонної енергії до технік, які він освоїв. Перед подачею ця інформація проходила обов’язкову перевірку через SON, аби уникнути фальсифікацій.

Однак навіть затвердження заявки не гарантувало вступу. На всіх абітурієнтів чекав так званий "екзамен на достойного" — багатоступеневий відбір, відомий серед студентів своєю складністю та жорсткими вимогами.

Етапи "Екзамену на достойного":

1. Перевірка характеристик.
Абітурієнти мали підтвердити всі дані, вказані в заявці, демонструючи свої можливості на практиці. Важливо, щоб реальні показники були навіть кращими за заявлені, адже це свідчило про прогрес і прагнення до вдосконалення. Цей етап виявляв тих, хто працював над собою, а не покладався лише на природні здібності. Максимум балів — 30.
2. Тест на знання.
Цей етап складався з серії завдань, які перевіряли інтелектуальні здібності, логіку, стратегічне мислення та стійкість до стресу. Абітурієнти проходили як письмові тести, так і мозковий штурм, під час якого потрібно було швидко ухвалювати правильні рішення в умовах симуляції бою чи критичних ситуацій. Для фантома холоднокровність і розум — ключові якості. Максимум балів — 30.
3. Приватна співбесіда.
Завершальним етапом була бесіда з самим директором університету. Цей етап мав найбільшу вагу, адже директор особисто вирішував, чи вартий кандидат бути частиною "Імперії". Максимум балів — 40.

Тому загальний бал складався зі 100 можливих пунктів. Прохідний мінімум — 90.

Це означало, що навіть найменша помилка могла стати фатальною. Університет приймав тільки найкращих, відсіюючи всіх, хто не досягав високих стандартів. Сам університет відзначався суворою ієрархією, де сильний завжди правий.

Серед студентів була своя система ієрархія, яка складалася з таких рангів:
1.Новачки: Абітурієнти, які щойно вступили та ще не заробили жодних бойових балів.
2.Академіки: Студенти, які почали отримувати перші бали.
3.Воїни: Ті, хто вже здобув значний досвід і проявив себе.
4.Капітани: Лідери серед студентів, які координують групи під час місій.
5.Генерали: Найкращі студенти, близькі до завершення навчання.
6.Фантоми: Ті, хто досягнув найвищого рівня та отримав право на офіційний титул фантома.
7.Старійшини: Випускники, які залишилися в університеті, щоб допомагати тренувати молодих студентів.

Серед викладачів також були ранги:
1.Барон/Баронеса: Початковий рівень викладачів.
2.Віконт/Віконтеса: Визнані наставники з багатим досвідом.
3.Граф/Графиня: Ключові викладачі, які керують основними курсами.
4.Маркіз/Маркіза: Лідери кафедр та керівники проектів.
5.Герцог/Герцогиня: Високоповажні наставники з особливими повноваженнями.
6.Король: Титул декана, який керує всіма викладачами.
7.Імператор: Титул директора, абсолютного лідера університету.

Зеро стояв перед величним університетом, оточеним потужним бар’єром, який був непроникним для звичайних людей без неонів і навіть для слабких фантомів.

Його погляд сповнювався цікавістю й холодним розрахунком. Бар’єр переливався неонами, наче попереджаючи всіх про свою силу, але для Зеро він був просто декоративною перешкодою. Він усміхнувся, ледь помітно, і мовив сам до себе

— Ну що ж, час тихенько «постукати» у двері директора ...

Зеро зосередився, його очі почали світитися яскравим салатовим відтінком, проникаючи крізь самий простір і час. Він вдивлявся у середину університету, розкриваючи приховане від звичайного зору. У його полі зору з'явилися численні аури, що яскраво виблискували різними кольорами, залежно від сили їхніх власників.

— А тут дійсно цікаві особистості ... — подумав він, ретельно аналізуючи кожного. — Деякі з них значно сильніші є сильнішими на цій планеті.

Але одна річ впадала в очі одразу: аура директора. Вона не виблискувала, як інші. На перший погляд, він здавався звичайним. Та це лише здавалося. Зеро добре розумів, що таке точне приховування аури — ознака неймовірної сили.

— Ти думаєш, що зможеш сховатися від мене ? — промайнуло в думках Зеро. Його очі спалахнули ще яскравіше, коли він сфокусувався на суті неонів, проникаючи у найглибші пласти прихованої енергії.

Директор знаходився в одному з тренувальних залів. Сцена перед очима Зеро була величною: чоловік у білому одязі сидів у повітрі в позі лотоса, левітуючи над землею. Його очі були закриті, а обличчя зосереджене. Усе тіло директора випромінювало спокій і незворушність.

— Доброго дня, директоре, — промовив Зеро подумки, якби адресуючи свої слова прямо до свідомості чоловіка.

У той самий момент Зеро випустив тонкий потік своєї аури. Це була невелика демонстрація сили, майже нечутна для інших, але достатня, щоб торкнутися стін будівлі, де згаходилися викладачі й сам директор.