Розділ 18: Ну, понеслося

Неонний шторм увірвався в межі сонячної системи, мов космічна буря, яку неможливо зупинити. Його хвилі рухалися хаотично, але напрям був однозначний — Земля FX12. Стихія, на вигляд красива й небезпечна, немов танець світла в темряві космосу, швидко наближалася, і шанс, що вона омине планету, був менше 1%.  

Як тільки неони увійшли в атмосферу, планета затремтіла, наче жива істота, що відчувала їхній натиск. Повітря стало важким, насиченим невідомою енергією. Здавалося, що сама природа відчувала біль і страх, пробуджуючи приховані інстинкти в людях. Усі, хто не мав підготовки чи неонів у тілі, відчували, як їхнє тіло важчає, а аура давить на їхні плечі, мов гірський масив.

У головному штабі SON, розташованому в США, панувала атмосфера напруженості. Зібрані біля величезного круглого столу, командири й стратеги обговорювали кризу, що насувалася. Кожну секунду NASA відстежувала рух неонів, транслюючи дані в режимі реального часу. На великому віртуальному екрані перед ними висіло зображення AVI, що доповідала.

— Неонний шторм продовжує посилюватися, — AVI аналізувала дані з неймовірною швидкістю. — Сила збільшується через злиття з новими неонами, які мають космічну структуру.

— Це вже проблема, — Арко, капітан із кодовим іменем з України, стискав руки, вдивляючись у екран.

— Заспокойтеся, — відповів його колега, старший офіцер SON. — Ми працюємо на 150%, і поки що жителі в безпеці. Наші енергетичні бар’єри готові прийняти удар.

Арко зітхнув, піднявши голову.

— А як щодо безхатьків? Як завжди, про них ніхто не думає?! — його голос був сповнений гніву.

— Їм нічим допомогти, Арко. Вони живуть за межами захищених зон. Після шторму ми зможемо відправити фантомів на зачистку.

Арко мовчки опустився на стілець, стискаючи кулаки. Він розумів, що навіть його можливості зараз обмежені. Усі навколо нього зосереджено стежили за станом планети, знаючи, що від них залежить безпека мільйонів.

На іншому боці планети, Зеро відчув, як крізь його тіло пройшла хвиля знайомої енергії. Він відкрив очі й поглянув у небо.

— Нарешті, — усміхнувся він, вдихаючи неоновий шторм. — Через шість років я нарешті матиму справжнє тренування.

Усе довкола наповнилося гучним ревом мутантів. Неоновий шторм пробудив їхні інстинкти, і почалася мутація — процес поглинання неонів. Їхні тіла, пристосовані до виживання в дикій природі, тепер зазнавали трансформації. Один із мутантів, масивна істота схожа на гігантського кінг-конга, ревів, наповнюючи довкілля люттю. Його тіло почало розширюватися, м'язи напружилися, а очі засвітилися неоновим світлом.

— Ну що ж, подивимося, на що ти здатний, — промовив Зеро, стискаючи кулаки.

Мутант, побачивши Зеро, заревів ще голосніше й, мов блискавка, кинувся на нього. Його швидкість уже перевищувала S-ранг, але Зеро залишався незворушним. Він ухилився від атаки, максимально спокійно, немов це звичайний рух.

— Не погано, — сказав Зеро, ухилившись від чергового удару. — Але цього замало.

Мутант замахнувся, цілячись у його голову, але Зеро просто схопив його кулак, зупинивши атаку в польоті. Істота намагалася вирватися, інстинктивно відчувши небезпеку, збільшивши відстань, але хватка Зеро була сталева. Його очі світилися впевненістю, а рухи були чіткими і швидкими. Він наніс удар у груди мутанта, створюючи потужну хвилю, яка змусила б істоту відлетіти назад. Але Зеро не дозволив йому цього зробити— він тримував його за кулак.

— Ну ось і все ... — промовив Зеро з усмішкою. — Але це лише початок, далі більше ...

Мутант завив, і з його тіла почала виходити потужна аура, світячи червоними неонами. Серед грудей істоти утворилася діра ... Істота впала на землю ...

— Ну понеслося ...  — сказав Зеро, піднявши голову. 

Він вдивлявся в далекі горизонти, де згустки неонної енергії з’являлися одне за одним. Ще більше мутантів, більше битв ...

[ZeroHaos] -> Наука має забагато обмежень, але завжди можна придумати власну теорію, яка може пояснити неможливе. Тапайте лайки та пишіть коменти, це важливо ;)