Розділ 10: Народження Зеро

Пройшов майже місяць від початку життя Аліни в таборі без імені. Люди, з якими вона жила, стали для неї як родина, і тепер усі чекали на народження її дитини з великим хвилюванням. Вони підготували все необхідне — медикаменти, умови, підтримку. У ту ніч, коли Аліна мала народити, небо було ясним, а далеко у космосі, за сотні тисяч кілометрів, за цією подією спостерігав сам TON618. Він бачив усе і розумів, що цей момент є початком чогось більшого.

- Все буде гаразд, — підбадьорювали її люди, які тепер стали її родиною. Аліна вірила, що її дитина буде особливою, адже здавалося, що сила всередині неї завжди підтримувала її та захищала.

TON618 в цей час допомагав своїй макрочастинці створити симбіоз, який би міг поєднати людське тіло зі своєю абсолютною сутністю. Йому було потрібне тіло, що, хоч і смертне, мало б безсмертну силу і здатність до нескінченної регенерації. Це тіло з самого народження було призначене для взаємодії з неонами, оскільки TON618 генерував їх як нескінченний двигун, наповнюючи кожну клітину своїм світлом і енергією. Цей невичерпний потік неонів надавав йому унікальні властивості, що забезпечували можливість регенерації та безмежної сили. Це робило його не просто істотою, а й живим втіленням енергетичного потенціалу всесвіту. Кожну клітину свого тіла він створив із власних неонів, які не мали аналогів, наділяючи їх особливими властивостями, що дозволяли йому взаємодіяти з навколишнім світом на рівні, недоступному для звичайних істот. З часом ці клітини набули сірого відтінку, а згодом і кров, яка текла в його венах, також стала сірою, відображаючи невидиму силу, що жила в ньому.

Коли Аліна народила свого сина, сталася дивовижна подія. У момент, коли його тіло вперше з’явилося на світ, вся галактика неначе завмерла на одну коротку секунду. Рух зірок і планет раптом спинився, хоч жодна жива істота цього не помітила. Простір навколо здавалося, не мав права рухатися без дозволу. Зорі, які сяяли на небі, ледь помітно вібрували, реагуючи на народження істоти, яка здавалася незбагненною, немов не повинна була існувати у формі людини. У віддаленому космосі, в сусідніх галактиках, кілька найрозвиненіших істот Всесвіту, які також прагнули заволодіти планетою Земля FX12, відчули цю подію. На мить вони зупинили свої думки та дії, усвідомлюючи, що з’явилося щось нове і незвичайне, щось, що не підпадало під звичні закони Всесвіту. Це було відчуття, яке викликало трепет у їхніх серцях — страх перед невідомим. Вони відчули появу чогось нового, чогось такого, що не відповідало законам Всесвіту ...

Ці істоти, що ніколи раніше не відчували страху, раптом зазнали незвіданого досі почуття. Це було глибоке занепокоєння і тривога, ніби весь Всесвіт попереджав їх про небезпеку. Навіть їхня розвинена інтуїція не могла визначити, де з'явилася ця могутність, але її вплив відчувся на неймовірних відстанях. Їхні серця, що не знали слабкості, стислися від страху, коли вони зрозуміли, що народилася істота, яка могла змінити все. Вони одразу спробували шукати джерело цієї нової сили, але виявилося, що його неможливо виявити. Але страх, що поселився в серцях цих істот, не зник - вони вперше зрозуміли, що у Всесвіті з’явився хтось, хто міг би змінити хід всього, і ця думка не давала їм спокою.

Одразу після народження дитини групу людей, які зустріли його, огорнула сіра аура. Це незвичайне світло обвило їх, наповнюючи неймовірною енергією. Здавалося, що сама суть життя переповнює їх. Кожен відчув, як їхні тіла наповнюються силою — рани, які не піддавалися лікуванню, стали загоюватися на очах. Люди відчули, як молодість повертається до них, і знову наповнює їхні серця радістю та надією. Дехто, хто втратив кінцівки в битвах, несподівано відчув, як нові кінцівки з’являються на місці старих, відновлюючи цілісність тіла.

- Ааааа !! — лунав крик захоплення, але разом із ним з'явилася і паніка. Люди автоматично кинулися до зброї, їхні серця билися швидше від несподіванки. Крик доносився з намету, де лежали ті, хто був на межі смерті.

- Невже ті, хто був при смерті, також одужали ? — думали люди. Коли вони увійшли до намету, сцена перед ними застигла в жахливому подиві. Люди, які вже померли, але ще не були поховані, піднялися з місць свого останнього спочинку. Вони стояли оточені сірою аурою, світіння якої нагадувало про щось небачене і дивовижне. Багато з них не могли повірити своїм очам — їхні обличчя світилися, як у молодості, а рани, які колись нагадували про невиліковні хвороби, зникли, наче й не було.Згодом люди зрозуміли, що цей момент є чимось більшим, ніж просте зцілення. Це було відродження, новий початок, який приніс Зеро.  Згодом цю подію люди почали святкувати як "День Початку".

Дитина не плакала і не сміялася. Вона уважно спостерігала за світом і своєю матір’ю.

- Він точно особливий, — говорили люди. - Не плаче і не сміється, це дивно ...

Аліна лише мовчки дивилася в його сірі очі, у яких виднілися салатові крапки. Вони зачаровували її, даруючи незвичайний спокій і водночас силу. Сіра аура, що тонко покривала його тіло, захищала всю місцевість, створюючи відчуття абсолютної безпеки. Водночас тварини, які були достатньо розвинені, та мали відчуття смерті, що могли побачити цю ауру, відчували абсолютну небезпеку, тікали, рятуючи своє життя.

- Яке його ім'я? Як ми назвемо того, хто подарував нам друге життя ? — запитували жителі.

Аліна довго обдумувала ім'я, і коли вона підняла очі до неба, TON618 силою думки змусив зорі та планети утворити символ нуля. Аліна посміхнулася, зрозумівши, що її дитина не буде звичайною.