Розділ Другий

В кімнаті, як і говорилося, стояла книжечка. Чи то її так мало читали, чи то кожному новому учню друкують нову, в чому я сумніваюся, але на вигляд вона була новенька.

«1. Не вбивати нікого. (виключенням є смертельна дуель з дозволу одного судді).

2. За дуже важкі травми буде тотожне за важкістю покарання, що визначає суддя.(дуже важкими вважаються ті, що виводять мага з бойового стану на три місяці і більше).

3. Бійки дозволені скрізь, окрім книжкових балконів, розташованих в Бібліотеці. При цьому, якщо постраждає невинна людина чи майно, то буде суворе покарання, що визначає суддя.»

І все… це єдині правила поведінки в Ганокотті.

На наступній сторінці вже йшлось про процес навчання:

«За ступеню учня, в Ганокотті визначається доступний йому поверх книжкових балконів.

…Найкращі воїни отримують артефакти для підвищення запасів мани і її якості. Кожні пів року визначають найсильніший клас магів та згідно з цим розподіляють Вежі Усамітнення….»

Ніхрєна не зрозуміло, але дуже цікаво. Все, що я зміг - усвідомити, що все робити треба одному і ніхто не допоможе нічим, окрім ресурсів. Ну та й добре, що мені ще треба? Дякувати Акару, мій просторовий перстень, що відібрали ті покидьки у мене, і мої мечі на місці.

*****

Майже нічого не роблячи декілька днів, я не зміг повернути свій емоційний стан. Врешті-решт, я вирішив прогулятися територіями. Мені кортіло подивитися на вежі Усамітнення з середини, тож я вирушив до них.

…Коли у людей є хоча б трішки влади, тобто сили керувати долею інших, то вони з задоволенням нею скористаються. До таких висновків я щойно дійшов, бо хлопчина на мій третій день в Ганокотті, вже знецінює і принижує мене.

- То ти мені відповіси, що ти робиш в Вежі? — поставив питання незнайомець, років 19. І що в нього з волоссям… воно синє.

- Я вже сказав, що просто подивитися зайшов. — Я відповідав без тіні гніву чи роздратованості.

- Тобі не можна. Ти тут ніхто, тому забирайся звідси. — Хлопчина все гучніше намагався довести мені, що він тут правий. Ніби я його не чую, чи заперечую.

- Ех. — зітхнув я. — І справді, краще просто піти….

Та ні, до біса його.

Я непомітно відвів праву руку трохи назад і дістав меч з кільця так, щоб вістря було за моєю спиною.

Швидкий рук до нього і різкий діагональний удар знизу-вверх.

Дзинь. Звук пролетів по всьому поверху від зіткнення мого меча й його кулаків.

- Ха-ха. Я на розвинутій ступені, хлопче. — Його погляд вибльовував пиху прямо на мене.

Він почав вихвалятися, ніби його сила особлива. Хоча, зупинити мене кулаком, використавши закляття: Луска Дракона лише на одній руці, ще й без слів - вражає.

- Насичення Полум’ям.

Я не хотів використовувати магію Темряви, адже тоді, відсікти йому руку не було б чимось нереальним.

Обмінявши декількома ударами, луска легенько почервоніла і він забрав руку відскочивши на метри два.

- Покидьок. — гнівний погляд говорив, що наш бій лише починається.

- Вельми дякую, мерзото. — посміхнувся я і подивився на нього Поглядом Безодні.

Попередньо я вже запитав чи можна використовувати магію Безодні у Акара, і він відповів дуже чітко на мій погляд:

- Можна все, просто не все принесе користь.

А якщо так, то зараз все добре.

Використавши техніку Безодні другої ступені, я зміг побачити, що його об’єм мани дещо більше мого, але я маю всі шанси завдяки своїм фізичним показникам.

Отже, діставши другий меч ми розійшлися на повну.

- Одяг Дракона. — промовив він і миттєво покрився лускою, яка до цього покривала лише руку.

- Ха-ха, тупий Бойовий маг. — я все більше провокував його.

- Стули пельку.

Він так дратувався. Це було прикольно.

- Ну так, і що ти можеш, друже? Покажи, я так хочу, щоб ти вразив мене своїми здібностями! — На моєму обличчі сплила іронічна посмішка.

В мене немає жодного друга. Єдиний кого з натягом можна було б таким назвати, скоріше за все, теж загинув в Зайті. Але я передбачав, що цього хлопця ще більше роздратує таке звернення, тож не поскупився на ввічливості.

- Крок Блискавки.

Схоже він збільшив свою швидкість відсотків на двадцять за допомогою Одягу Дракона. А Крок Блискавки дає можливість подолати чималу відстань за один крок .

Але я не поступався за рахунок минулих фізичних тренувань і використанню Погляду. Врешті-решт, я побачив, що його Крок дозволяє переміщатися на відстань, не більше за чотири метри.

Було небезпечно затягувати, бо наступне його закляття могло бути потужніше. Отож, я оголив зуби. Використав Насичення Темрявою і почав рубати його луску, як звичайний мотлох!

Весь поранений, стікаючи кров’ю він благав про допомогу, але тепер він в моїй владі…