Глава 4

- Я досить сильний, але все одно відчуваю твою домінацію в цьому просторі, хоч вона і не впливає на мене. Хоча, якби не закляття Погляду, напевно я нічого не зміг би бачити.

Тато лише встиг закінчити своє речення і тьма розсіялася так, як і з'явилася.

- Цікаво. Радіус приблизно метрів 7, що досить багато, при цьому ти хлопнув руками склавши їх перед собою - велика вірогідність, що ти маг дистанційного типу. Питання лише в тривалості твого закляття.

- А, що ти скажеш з приводу мого запасу мани?

- Можу сказати, що ти відповідаєш магам, які ось-ось перейдуть на розвинуту ступінь по кількості мани. — Тато почав оглядати моє тіло. — Але ж сам розумієш, що тут все неоднозначно. В випадку як в тебе: коли людина немає жодного звичайного закляття, визначити ранг без великих похибок неможливо за допомогою стандартної перевірки.

Ймовірно, батько, має на увазі перевірку з застосуванням каменю Глітни. Ця штука дуже рідкісна, тому перевірку рангу роблять лише один раз на рік під час навчання в академії. А після випуску перевірка для підтвердження своєї ступені може робитися лише раз на 5 років, а якщо хочеш зробити раніше, то вона буде дуже коштовною.

- Але ж я знаю закляття за допомогою якого я можу накладати атрибут на зброю.

- Ну, єдине закляття вивчене тобою. До того ж, це досить дивно. Як взагалі ти це зміг, ха-ха? — Він сміявся хтозна, з чого.

- Дуже смішно... — Моє обличчя насупилося виражаючи презирство.

- Та ну, не ображайся. Просто, я дуже радий, що ти пройшов пробудження і тепер без ваги хвилювань можу жартувати, і бути з тобою максимально відвертим.

- Максимально відвертим, але не розповісти про сестру і дідуся?

- Ні, Ерні. Зараз я став відвертий в своїх почуттях, але не можу розповісти все, що знаю про цей світ. Перед тим, як розповісти подробиці, я хочу побачити тебе на ступені Досконалості, хоча б.

- На тієї, що й ти? Хоча я маю сумніви з цього приводу. Всі на цій ступені мають такий великий запас мани, як у вас з мамою?

- Ха-ха, тепер ти бачиш чи не так?. Це буде наш невеликий секрет. — Батько почав шепотіти підійшовши в притул

- Мама на Імператорській ступені, а я нещодавно перейшов на ступінь Домінації.

- Що? Ого...хууу, оце так круть! — Він так здивував мене, що моє серцебиття безвольно прискорилося.

- Тихіше, не треба так дивуватися. Це лише початок на шляху до сили. — Від слів батька я іронічно посміхнувся.

- Скажи це мені, хто по факту, зовсім не має ступені.

- Та годі прибіднятися. Тобі 16, а мені 74.

Мені захотілося пожартувати, що він «хробак невмирущий», але я вирішив, що це не доречно.

-Якийсь ти дідуган. Ой, вибач, просто я згадав, що дійсно не знав скільки вам з мамою років. А виявляється, що тобі вже 74, хоч виглядаєш як молодий.

- Я би пояснив тобі, як сильно ступінь впливає на протяжність життя і так далі, але в цьому немає сенсу, адже в академії про це розповідають.

А навіщо тоді говорити так багато слів, щоб пояснити беззмістовність розповіді? Вже краще пояснив би.

- Та це все лірика. На день, коли ти вперше використаєш своє унікальне закляття я підготував майже всі речі, щоб ти вивчив своє перше закляття з списку. Єдине, що я вирішив дістати разом з тобою: серце піщаного труана. Тож завтра в ранці ми вирушаємо в Пустки Забуття.

Ми пішли відпочивати і готуватися до завтрашнього від'їзду, тому що це будуть пригоди тривалістю в декілька днів.

*****

- Вже вирушаєте? — перепитала мати.

- Так, мамо, треба встигнути туди до заходу сонця. — Я посміхнувся їй і повернув очима в пошуках тата.

- Вирушаємо! — Скомандував батько, наближаючись верхом на блакитногривому коню.

Вскочивши на коня, ми поскакали на південь. Вирушивши ще до світанку ми встигли прибути на місце вчасно.

*****

- Впоралися за 14 годин, чудово. Похвалю тебе: ти значно витриваліший, аніж солдати, що під моїм командуванням. — Батькові солдати на Розвинутій ступені здебільш, але є і більш сильні, тому це вельми приємна похвала.

- Треба розміститися в найближчій таверні. — Тато вказав рукою напрямок.

Пустка Смерті хоч і вважається територією королівства Мейгар, та за кілометрів 20 від неї стоїть стіна метри 4 заввишки, що захищає наші території. Тут, за стіною знаходиться форпост Каінан, куди ми й прийшли заночувати.

- Таверна "У Старого Діка". Завжди тут залишаюсь, коли буваю в цих краях. Тут такий смішний господар, я тобі говорю… — Посмішка тата в ту мить була неймовірно теплою.

- Знаєш тату, ти так змінився від мого пробудження: посміхаєшся значно частіше, — я зробив маленьку паузу, — жартувати почав!

- Я вже говорив: мене наповнювали тривоги за твоє життя, а тепер я можу спокійно жити, радіючи, що наразі тобі нічого не чинить серйозної загрози. Я нарешті можу радіти тому, що моя сім'я в відносній безпеці.

Зайшовши у таверну ми зразу зустріли привітання невисокого пана з сивою борідкою і вусами.