Абриси - збірка поезій

Меланхолія

Меланхолія, ти люба мені, – наче біла 
Магнолія. У тиші, невідомості, сенсу 
Відсутності, – у незвичності до зірок 
Сутності... Коли незвичний я – до слів, 
Як рваний одяг, розімкнених, – до губ,
У безнадійному мовчанні, зімкнених, –
До течії часу, у пісочному годиннику 
Пересипаємій, – до листя осіннього, 
Танучого під першим інієм, – в сльозах 
Несподіваної зливи, галасі листви, у тиші 
Ночі – боячись і бажаючи її темряви.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше