Абриси - збірка поезій

Сон

Красуня!
Нема більшого дива
У світі, – ніж ти,
Ніж твоя краса.

Но неможливо було
Нам бути разом.
Ніяк. Між нами було –
Тонесеньке, але прокляте

Скло. Я тебе любив,
Але дививсь на тебе
Як на ляльку, – що
За вітрини стоїть вікном.

Вона стоїть, – і вабить.
Посміхається, радіє.
А душа – болить.
Наша зустріч, люба, –

Немов сон. Ніколи
Не можу бути
Від тебе – осторонь.
Пробач нас обох.

І життя, і час.
Ми зустрінемось
У іншіх світах.
Посміхнешся ти знов,

Поруч будеш стояти.
Це буде – немов у наших
Мріях. І ми вирушемо
До щастя – разом,

І зв'яжемо наші серця
Найміцнішим вузлом.

Подобається

#4104 в Різне
#1082 в Поезія

Відредаговано: 07.05.2020