Світло біле та ніжне –
Світить в моє вікно.
Ранок перед очима
Здивованими – неначе
Роздягнута, у воду
Поринаюча жінка:
Білим, ніжно сяє світом
Слабким. О, звідусіль
Та ніжність сяйвом
Обгортає! Немовби
Душу твою втішає,
Вітає... та... ненав'язливо,
Непомітно – зваблює.
Кохання – таке ж.
Несміливо воно тремтить.
Несміливо торкається
Дотиком ніжним душі.
Плекає поцілунками
Таємними, приємними,
Неначе троянд пелюстки.
І непримітно ти впадаєш
У забуття... Де втішає
Тебе, як чарівна музика, –
Дивовижна, жіноча краса.
Відредаговано: 07.05.2020