Абриси - збірка поезій

Вона

Вона мені постійно  
Говорила, – що мене  
Покохала. І немов 
Дніпрова сирена, –

При цьому так мило  
Стогнала...
Її очі – полум'ям  
Тремтіли, і  

Блискавками 
В мене стріляли. 
Невпинно та  
Нестримно вона  

Вимовляла, – що  
Пристрасть до  
Мене, у її серці  
Спалахами повстала. 

І вона дивилась 
На мене, – та як  
Тендітна тополя, –
Поруч стояла.  

І благала... 
Благала... 
Яка мила, чудова 
Вона, – моя кохана!  
 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше