Вона мені постійно
Говорила, – що мене
Покохала. І немов
Дніпрова сирена, –
При цьому так мило
Стогнала...
Її очі – полум'ям
Тремтіли, і
Блискавками
В мене стріляли.
Невпинно та
Нестримно вона
Вимовляла, – що
Пристрасть до
Мене, у її серці
Спалахами повстала.
І вона дивилась
На мене, – та як
Тендітна тополя, –
Поруч стояла.
І благала...
Благала...
Яка мила, чудова
Вона, – моя кохана!
Відредаговано: 07.05.2020