В твоїх очах – небо відобразилось.
І Бог. І скільки вас було –
Прекрасних, небесних квіток-кольорів,
Немов вітражі божественних снів?
Краса дівоча – джерело свіжої
І чистої води. "Та, що життя дає", –
Тобі ім'я, о Єва, – що була ще
З початку часів. У владі твоєї
Краси мліє душа – як квітка слабка.
Всесвіту посланець іншого, країни
Мар та видінь, скажи – хто
Божевіллям і страхом скутий,
Чинити опір твоїм іграм таємним
Наважиться? М'якою хвилею
Обіймеш ти душу його, і, ваблячи, –
Вслід за собою потягнеш на дно
Морське. У підводний сад троянд,
Де нема сліз, у сад, повний насолод
І почуттів.
Відредаговано: 07.05.2020