Абриси - збірка поезій

Кобзар

Дивись – вже знов дощі змінили сніг, 
І сонце припинило свій біг... 
Віджило листя свій вік, і лише 
Самотність – навік.  

Ліси та пісні, ранок і річка, – 
Шелестіння гілок, сірі хмари...  
Невтішна туга. Божевільна печаль.  
Нескінченне небо читає свою мораль.  

Він самотній, – але його нікому не жаль:  
Зайві, нескладні звуки грає сліпий кобзар. 
І порожньо поле, як і небо – 
Одна безжалісна даль... 
 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше