Несподівано, не думаючи тебе побачити, –
Я раптом підняв очі, і побачив тебе.
Ти була, – простою, невинно чистою,
Радісною, з вічною, не затуманеною красою.
О, стривай!.. Ти посміхалася, –
Коли я задививсь на тебе...
У тебе була чорна коса. Твоя краса була
Чарівна, таємнича, крихка, ніжна.
І я згадав це прислів'я:
"Якщо в душі твоїй хоч одна залишилась
Гілка квітуча, – на неї пташка співаюча сяде
Завжди". Так, – ти прекрасною і божественною,
Райською пташкою була.
Пташкою, яка тільки уві сні може
Наснитися. Не було у тобі - ані суєти,
Ані печалі, – твої очі радістю сіяли.
І я вдячний небу, що побачив тебе,
Що впечатав твій образ у пам'ять
Душі, – туди, де назавжди ти залишилась
Для мене у вигляді чистої, божественної
Мрії та краси.
Відредаговано: 07.05.2020