Абриси - збірка поезій
Самотність
Чому людям так весело?
Як багато суму на цій землі!
І здається мені, ніколи не збудуться
Мрії, – взагалі.
Але – сумно мені:
Я пам'ятаю минулого дні,
І здається мені, – що час над
Минулим не владний.
Та ніщо не зітре пам'яті візерунки,
Чудові враження промайнулого
Бездарно часу – бо душа моя
Страждає, сльози ллє,
І жалю шукає марно, та мабуть, –
Не знайде. Немов скриня
Пуста, – спустошено серце моє.
І самотність, на жаль, –
Від тебе нікуди не втече.
І листя, що опадає за роком рік,
Все віддаляє тебе від можливих
Змін. Промайнуло, здається, –
Все, – і не зрозуміло, для чого
Було. Невже задля того, щоб
Посміятись лише, – над
Почуттями, надіями, мріями –
О, невже? І самотність замість
Кохання я обіймав,
Її цілував. Але марно: вона
Як статуя, що милосердя
Не має, – милостині не подає...
Відредаговано: 07.05.2020
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
